Роль гайдуків та козаків в угорському та українському суспільствах в XVI–XVII століттях

Varga, B. (2018). Role of Hajduks and Cossacks in the 16th and 17th Century Hungarian and Ukrainian Society. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, (139), 14–19. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2018.139.02

Представлено можливі міркування для порівняльного аналізу гайдуків Угорщини та козаків України. Екзистенційні можливості обох груп зумовлені владним вакуумом, що виник у другій половині XV ст. в прикордонних районах, а на кінець XVI ст. вони стали визначним оборонним елементом. Основним мотивуючим фактором для розвитку гайдуків і козаків, а також збільшення їхньої чисельності була турецька загроза. Як гайдуки, так і козаки своєю метою вважали військову службу, за рахунок неї мали намір просуватися матеріально та в суспільстві. Стосовно свого становища у суспільстві, то королівське гайдуцтво мало багато спільного з українським реєстровим козацтвом, відчуття згуртованості та розвинене суспільне мислення надавали можливість забезпечувати собі важливе місце у суспільній ієрархії держави. Вони були проміжною категорією суспільства, але тільки на кінець XVI ст. стали масовим соціальним явищем. Їхню соціальну відокремленість, в першу чергу виправдовувала важлива роль у захисті південних прикордонних територій країни. Центральна влада в обох країнах однаково ставилися до козаків і гайдуків, вбачаючи у них потрібну військову силу, але політика уряду щодо козаків і гайдуків фактично змінювалась залежно від актуальної політики держави. Такі же приклади мають вражаючу подібність в інституціях реєстрових козаків та королівських гайдуків, які були визнані коронною владою і посіли привілейоване місце в суспільстві, але скільки вони не намагались – так і не змогли підняти свій ранг до дворянства.