Основні богословські концепції протопресвітера Гавриїла Костельника: релігієзнавчий аналіз

Стецяк І. В. Основні богословські концепції протопресвітера Гавриїла Костельника: релігієзнавчий аналіз : дис. … доктора філософії : 031 Релігієзнавство / Стецяк Іоанн Васильович ; наук. кер. О. В. Сарапін. Київ, 2025. 195 с.

Актуальність досліджуваної в дисертаційній роботі теми зумовлюється рядом пов’язаних між собою факторів. Перш за все – недостатнім вивченням інтелектуальної спадщини Гавриїла Костельника, одного з найяскравіших представників української релігійно-філософської думки першої половини ХХ-го століття. Богословські концепції протопресвітера Гаввриїла хоча й викликають деякий інтерес науковців, проте досі не стали об’єктом систематичного аналізу та вивчення. На жаль, не дивлячись на яскраву самобутність та специфічність положень богословсько-філософської системи отця Гавриїла Костельника, що стали би прикрасою національного інтелектуального здобутку, ідеї панотця ще не вповні введені в скарбницю української думки. Кількість праць, присвячених дослідженню ідей та діяльності цього мислителя, залишається обмеженою. Крім того, дослідження інтелектуального та творчого спадку панотця Гавриїла є важливим через його історичну роль в плині історії України в першій половині ХХ-го століття. Події тієї непростої епохи, зокрема геополітичні й соціальні трансформації, надовго визначили хід українського сьогодення та майбутнього, вплинули на формування національної ідентичності, поставили перед сучасними українцями цілий ряд викликів та подарували нащадкам знаний пласт фундаментальних ідей. Всі ці обставини лише підкреслюють важливість та актуальність вивчення інтелектуального доробку та практичної діяльності Костельника як активного учасника вищеназваних процесів. Сьогодні дослідження інтелектуального здобутку отця Гавриїла набуває особливого значення, коли на фоні чергових зрушень світового масштабу проблеми ідентичності, релігійної свідомості та культурної самобутності України та українців отримують додаткову вагу. Крім того, постать Костельника часто викликає неоднозначні оцінки через його участь у складних історичних подіях, зокрема в Львівському Соборі чи Псевдособорі 1946 року, що потребує подолання існуючих стереотипів і більш об’єктивного осмислення богословських концепцій панотця Гавриїла поза суто політичним контекстом. Вивчення інтелектуального та творчого спадку Костельника сприяє не лише збагаченню української інтелектуальної традиції, а й глибшому розумінню складної взаємодії релігії, культури й суспільства в історичному та сучасному контекстах.
Мета даної дисертаційної роботи полягає у всебічному релігієзнавчому аналізі богословських концепцій протопресвітера Гавриїла Костельника з акцентом на їх значенні для особистого релігійного зсуву панотця та його громадської діяльності.
Для успішного розв’язання поставленої мети і реалізації дослідницьких завдань було використано широкий спектр методологічних інструментів. Серед них історичний, порівняльний, герменевтичний, культорологічний та критико-аналітичний методи. Також був використаний системний підхід для структурного аналізу та систематизації основних богословських концепцій Костельника та принципи об’єктивності, системності, історизму, позаконфесійності, неупередженості, плюралізму і толерантності у ставленні до різних релігійних традицій і систем цінностей.
Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що уперше здійснено комплексний релігієзнавчий аналіз основних богословських концепцій Гавриїла Костельника та системний аналіз специфічних концепцій у філософсько-богословській системі Костельника, зокрема його концепції душі-свідомості. Також надано фундаментальний аналіз цих богословських концепцій з точки зору католицької теологічної традиції та ортодоксальної богословської традиції. Продемонстровано еволюцію деяких специфічно-Костельникових концепцій, як, наприклад, «нова унійність» чи «Нова Унія». Бачачи в цьому понятті інструмент для подолання внутрішньої кризи греко-католицизму, протопресвітер Гавриїл Костельник у процесі власної інтелектуальної праці приходить до висновку, що здійснити фундаментальне завдання Унії – об’єднання Східної Церкви та Західної Церкви у нерозділену Церкву першого тисячоліття – в межах католицизму неможливо. Що стало мотивом панотця Гавриїла до переосмислення власної релігійності та рішучих (і неоднозначних) дій в громадському полі. Також подано ряд авторських теорій, які шукають відповіді на питання чому панотець зацікавився псевдо-окультизмом та чому відбувся його особистий релігійний зсув.
Удосконалено розуміння мотивів, які підштовхнули отця Гавриїла до перегляду католицького віровчення. Було продовжено та розвинуто висунуту попередніми дослідниками ідею про еволюційні зміни поглядів панотця через його інтелектуальну працю; на основі творів самого Костельника продемонстровано еволюцію мислителя від критичних позицій щодо греко-католицизму до формування глибоких і систематичних антикатолицьких богословських концепцій – що не є рівнозначними проортодоксальним богословським концепціям. Удосконалено підходи до аналізу релігійно-філософської спадщини Гавриїла Костельника через інтеграцію його ідей у ширший історико-культурний контекст. Проаналізовано його концепції церковної єдності («Нової Унії» чи «нової унійності») та модернізації православної зовнішньої традиції, що відкриває нові перспективи для дослідження впливу його ідей на сучасний релігійний дискурс. Показано вплив ідей та практичних дій протопресвітера Гавриїла Костельника на Галицьку Митрополію в різних сферах, від збереження парафій та церковних споруд до Костельникового впливу на сучасну літургічну традицію Західної України. Також було продемонстровано різноманітні парадигми, що сформувались на буденному та науковому (перш за все у вітчизняному релігієзнавстві) рівнях сприйняття дійсності щодо панотця Гавриїла. Запропоновано нову парадигму погляду на цю персону, головне завдання якої – об’єктивна оцінка ідей та діяльності Гавриїла Костельника та уникнення спрощених та заангажованих оціночних суджень, що вносять непотрібну конфліктність в сучасне українське суспільство.
Набуло подальшого розвитку дослідження специфічних псевдоокультних та парапсихологічних мотивів у творчості протопресвітера Гавриїла Костельника. Аналіз цих аспектів дозволяє глибше зрозуміти еволюцію філософсько-богословських поглядів панотця, зокрема перехід від зацікавлення окультними вченнями до формування ґрунтовних проортодоксальних концепцій. Крім того, розширено розуміння ролі цих псевдоокультних ідей у контексті загального розвитку його богословсько-філософської системи та громадської діяльності.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів для вирішення низки наукових і суспільно-значущих завдань. По-перше, результати дослідження сприятимуть поглибленню розуміння богословських і філософських ідей протопресвітера Гавриїла Костельника, розкриваючи їхню специфіку в контексті соціокультурних і релігійних трансформацій першої половини ХХ-го століття. По-друге, ця робота може стати корисною для широкого кола науковців, які досліджують складні історичні реалії, пов’язані зі суспільними, релігійними й культурними викликами того часу. По-третє, результати дослідження можуть бути використані для подолання упередженостей, які часто супроводжують постать Костельника, особливо у контексті його участі в історичних подіях, зокрема у Соборі чи Псевдособорі 1946 року. На основі об'єктивного аналізу запропоновано нові підходи до переосмислення його діяльності, що дозволяє зосередитися на його інтелектуальному спадку без зведення його постаті до політичних оцінок. По-четверте, напрацьовані матеріали можуть бути інтегровані у навчальні курси, присвячені історії української релігійної думки, релігієзнавства та культурології, що сприятиме формуванню критичного мислення та національної ідентичності студентів. По-п’яте, результати роботи мають прикладне значення для дослідників релігієзнавства, оскільки методологія й аналітичні підходи можуть слугувати моделлю для вивчення інших постатей української інтелектуальної історії.