УКРАЇНЦІ У ПРОСТОРІ-ЧАСІ

Гетьман, В. (2026). УКРАЇНЦІ У ПРОСТОРІ-ЧАСІ. Етнічна історія народів Європи(78), 116–124. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.14

Актуальність. У статті детально проаналізовано проблемні питання походження українського етносу у просторі-часі (на теренах сучасної України, починаючи з неоліту), розкрито майже двохсотлітню історію їх вивчення. У черговий раз піднята проблема свідчить про її актуальність для сьогодення теперішньої України та її народу, коли знову в українській історії постало питання про хиткість державної незалежності країни, а то й втрату не тільки суверенітету, а й національної ідентичності прадавнього українського народу. Метою дослідження є показати актуальність пошуку нових (креативних) шляхів і форм збереження і відновлення української ідентичності, коротко прослідкувати еволюційний (історичний) шлях формування українського народу (етносу) від найдавніших (археологічно зафіксованих) його пращурів на тлі катастрофічного нівелювання споконвічних ментальних особливостей українців-русів і зникаючого ландшафтного різноманіття української барвистої природи, висвітлити глибинні гуманістичні витоки етногенетичних процесів, які відбувались і відбуваються на теренах України, зокрема на основі філософських категорій моралі і мудрості, добра і справедливості. Методи. При написанні статті ми дотримувалися чотирьох рівнів методології науки: філософсько-світоглядного, загальнонаукового, конкретно-наукового і техніки досліджень. Для доведення власних положень було використано аналітичний методологічний прийом (метод аналізу, метод інтроспекції – аналіз власних переживань і цінностей). Результати. Автором прослідковано (в міру, що дозволяли рамки статті) на протязі еволюційного (історичного) шляху (розвитку життя) насельників теренів України тяглість (безперервність) етногенетичних процесів, які відбувалися в сучасних її територіальних межах. Піднято питання про автохтонність українського народу на його рідній землі. Такий розгляд не міг обминути і сусідні з Україною території, де жили, звідки приходили і куди мігрували наші прадавні пращури. Сучасний етнічний геном (корінь) українців виводиться на основі письмових джерел та особливостей (фізичний антропологічний тип, говірки, одяг тощо) народів (племен, етносів, народностей), які більш-менш тривало проживали у територіальних межах сучасної України. Однак, за визначальну етнічну ознаку, що відрізняє один етнос від іншого (для українського народу, зокрема) автор бере історичну пам’ять людей про свої споконвічні терени та їх насельників (пращурів), отой ідеалістичний Дух землі, який надає (повинен би надавати) її населенню життєву снагу та волю до боротьби за свою українську Державу. Висновки. Походження українського етносу варто розглядати за наскрізним вектором, в еволюційній площині, тобто на основі фундаментального вчення еволюціонізму. Етнос – категорія еволюційна.