Творчість Рауля Чілачави в контексті українсько-грузинського міжкультурного діалогу
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
14 травня 2026 р.
Автор(и) :
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Динь, О. В. (2026). Творчість Рауля Чілачави в контексті українсько-грузинського міжкультурного діалогу [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35705
[ДСТУ] Динь О. В. Творчість Рауля Чілачави в контексті українсько-грузинського міжкультурного діалогу : дис. … доктора філософії : 035 Філологія (за спеціалізаціями). Київ, 2026. 247 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35705
Динь Оксана Василівна. Творчість Рауля Чілачави в контексті українсько-грузинського міжкультурного діалогу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Постать Р. Чілачави є унікальним прикладом «транскультурної особистості», чий творчий шлях демонструє органічне поєднання грузинської ментальної основи з глибоким засвоєнням українського культурного простору.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю цілісного філологічного аналізу доробку митця не лише як окремого явища, а як складної системи, що охоплює авторську поезію, мистецький переклад та автопереклад. Дослідження імагологічних рефлексій та інтертекстуальних зв’язків у його творах дозволяє глибше зрозуміти механізми формування етнонаціональної ідентичності в умовах білінгвізму та міжкультурної комунікації.
Методологія дослідження ґрунтується на засадах сучасної компаративістики: імагології, інтертекстуального аналізу; а також теорії культурного трансферу, що забезпечує можливість розглядати переклад як поліструктурний акт міжкультурної комунікації, у межах якої взаємодіють автор, перекладач та реципієнт. У роботі застосовано компаративний (порівняльний) метод, метод імагологічного аналізу, герменевтичний метод, текстуально-описовий та функціональний методи, метод структурно-семантичного аналізу, біографічний метод, системний підхід.
Об’єктом дослідження є поетичні збірки та численні перекладні цикли Р. Чілачави (зокрема переклади Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки). Предметом – особливості рецепції та трансформації художніх кодів у процесі
діалогу української та грузинської культур. Мета доcлідження полягає у визначені ключових домінант творчоcті Рауля Чілачави в контекcті українcько-грузинcького міжкультурного діалогу. Наукова новизна полягає у виявленні специфіки автоперекладу як форми інтерсуб’єктивності, формулюванні індивідуальних перекладацьких кодів митця та уточненні категорії «етнонаціональна ідентичність» у порівняльній проекції. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у курсах із компаративістики, перекладознавства та картвелології, а також у видавничій практиці при підготовці двомовних видань.
У першому розділі розглянуто еволюцію міжлітературного діалогу в контексті сучасної компаративістики. Проаналізовано теорії мультикультуралізму та транскультуралізму, що дозволило визначити концептуальні межі дослідження творчості митця, який існує на перетині двох культур. Обґрунтовано роль художнього перекладу як форми національно-культурного діалогу та систематизовано ключові методи компаративного аналізу (імагологічний, герменевтичний, структурний), що застосовуються в роботі.
У другому розділі досліджено історичний та сучасний стан українсько-грузинських літературних взаємин, визначено місце Р. Чілачави в цій системі. Виокремлено та схарактеризовано моделі формування етнонаціональної ідентичності поета, висвітлено процес його становлення як «транскультурної особистості». Проаналізовано біполярність художнього світу автора, де грузинська ментальна основа та український культурний досвід утворюють складний естетичний синтез, а також виявлено способи художнього втілення цієї взаємодії в тексті.
У третьому розділі досліджено перекладацький доробок митця, розкрито специфіку автоперекладу.
Результати дослідження демонструють: Унікальність транскультурної моделі Р. Чілачави, яка базується на органічному поєднанні грузинського світовідчуття з глибокою інтеграцією в український інтелектуальний контекст, що дозволяє класифікувати його постать як репрезентативну для сучасного метакультурного простору. Еволюційну динаміку імагологічного топосу України: від початкової рецепції канонічних образів української класики (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки) до формування власної художньої філософії, де Україна постає не як «чужий», а як «інтериоризований інший» простір. Специфіку перекладацького методу митця, що ґрунтується на стратегії культурної медіації. Виявлено, що Р. Чілачава застосовує гнучке поєднання доместикації та форенізації, що забезпечує адекватну рецепцію українського слова грузинським читачем при збереженні національного колориту першотвору. Функціональну роль автоперекладу як особливого механізму самоінтерпретації, що дозволяє митцеві нівелювати мовні бар'єри та реалізувати цілісність власного художнього світу в білінгвальному середовищі. Дієвість системного підходу до вивчення міжлітературних зв’язків, де переклад розглядається не лише як філологічний акт, а як потужний інструмент культурного трансферу, що збагачує обидві національні традиції.
Ключові слова: грузинська література, компаративістика, дискурс, діалог культур, переклад, адаптація, форенізація, перекладацькі стратегії, перекладацькі трансформації, етнонаціональна ідентичність, мультикультуралізм, автопереклад, переклад.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Постать Р. Чілачави є унікальним прикладом «транскультурної особистості», чий творчий шлях демонструє органічне поєднання грузинської ментальної основи з глибоким засвоєнням українського культурного простору.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю цілісного філологічного аналізу доробку митця не лише як окремого явища, а як складної системи, що охоплює авторську поезію, мистецький переклад та автопереклад. Дослідження імагологічних рефлексій та інтертекстуальних зв’язків у його творах дозволяє глибше зрозуміти механізми формування етнонаціональної ідентичності в умовах білінгвізму та міжкультурної комунікації.
Методологія дослідження ґрунтується на засадах сучасної компаративістики: імагології, інтертекстуального аналізу; а також теорії культурного трансферу, що забезпечує можливість розглядати переклад як поліструктурний акт міжкультурної комунікації, у межах якої взаємодіють автор, перекладач та реципієнт. У роботі застосовано компаративний (порівняльний) метод, метод імагологічного аналізу, герменевтичний метод, текстуально-описовий та функціональний методи, метод структурно-семантичного аналізу, біографічний метод, системний підхід.
Об’єктом дослідження є поетичні збірки та численні перекладні цикли Р. Чілачави (зокрема переклади Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки). Предметом – особливості рецепції та трансформації художніх кодів у процесі
діалогу української та грузинської культур. Мета доcлідження полягає у визначені ключових домінант творчоcті Рауля Чілачави в контекcті українcько-грузинcького міжкультурного діалогу. Наукова новизна полягає у виявленні специфіки автоперекладу як форми інтерсуб’єктивності, формулюванні індивідуальних перекладацьких кодів митця та уточненні категорії «етнонаціональна ідентичність» у порівняльній проекції. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у курсах із компаративістики, перекладознавства та картвелології, а також у видавничій практиці при підготовці двомовних видань.
У першому розділі розглянуто еволюцію міжлітературного діалогу в контексті сучасної компаративістики. Проаналізовано теорії мультикультуралізму та транскультуралізму, що дозволило визначити концептуальні межі дослідження творчості митця, який існує на перетині двох культур. Обґрунтовано роль художнього перекладу як форми національно-культурного діалогу та систематизовано ключові методи компаративного аналізу (імагологічний, герменевтичний, структурний), що застосовуються в роботі.
У другому розділі досліджено історичний та сучасний стан українсько-грузинських літературних взаємин, визначено місце Р. Чілачави в цій системі. Виокремлено та схарактеризовано моделі формування етнонаціональної ідентичності поета, висвітлено процес його становлення як «транскультурної особистості». Проаналізовано біполярність художнього світу автора, де грузинська ментальна основа та український культурний досвід утворюють складний естетичний синтез, а також виявлено способи художнього втілення цієї взаємодії в тексті.
У третьому розділі досліджено перекладацький доробок митця, розкрито специфіку автоперекладу.
Результати дослідження демонструють: Унікальність транскультурної моделі Р. Чілачави, яка базується на органічному поєднанні грузинського світовідчуття з глибокою інтеграцією в український інтелектуальний контекст, що дозволяє класифікувати його постать як репрезентативну для сучасного метакультурного простору. Еволюційну динаміку імагологічного топосу України: від початкової рецепції канонічних образів української класики (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки) до формування власної художньої філософії, де Україна постає не як «чужий», а як «інтериоризований інший» простір. Специфіку перекладацького методу митця, що ґрунтується на стратегії культурної медіації. Виявлено, що Р. Чілачава застосовує гнучке поєднання доместикації та форенізації, що забезпечує адекватну рецепцію українського слова грузинським читачем при збереженні національного колориту першотвору. Функціональну роль автоперекладу як особливого механізму самоінтерпретації, що дозволяє митцеві нівелювати мовні бар'єри та реалізувати цілісність власного художнього світу в білінгвальному середовищі. Дієвість системного підходу до вивчення міжлітературних зв’язків, де переклад розглядається не лише як філологічний акт, а як потужний інструмент культурного трансферу, що збагачує обидві національні традиції.
Ключові слова: грузинська література, компаративістика, дискурс, діалог культур, переклад, адаптація, форенізація, перекладацькі стратегії, перекладацькі трансформації, етнонаціональна ідентичність, мультикультуралізм, автопереклад, переклад.
Ключові слова :
грузинська література компаративістика дискурс діалог культур переклад адаптація форенізація перекладацькі стратегії перекладацькі трансформації етнонаціональна ідентичність мультикультуралізм автопереклад переклад. Georgian literature comparative studies discourse dialogue of cultures translation adaptation foreignization translation strategies translation transformations ethno-national identity multiculturalism self-translation
Галузі знань та спеціальності :
B11 Філологія (за спеціалізаціями)
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
2.94 MB
Контрольна сума :
(MD5):b14106379be77719c41036f6d889b8d0
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International