ПОЛІТИКА ПРАВА ЗА ВЧЕННЯМ Л. ПЕТРАЖИЦЬКОГО ЯК ЕМПІРИЧНА НАУКА
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
27 грудня 2023 р.
Автор(и) :
Середюк, Вікторія
Дудар, Світлана
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
126
Випуск :
2
ISSN :
2218-2063
Початкова сторінка :
92
Кінцева сторінка :
97
Цитування :
[APA 7] Середюк, В., & Дудар, С. (2023). ПОЛІТИКА ПРАВА ЗА ВЧЕННЯМ Л. ПЕТРАЖИЦЬКОГО ЯК ЕМПІРИЧНА НАУКА. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 126(2), 92–97. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2023/2.126-12
[ДСТУ] Середюк В., Дудар С. ПОЛІТИКА ПРАВА ЗА ВЧЕННЯМ Л. ПЕТРАЖИЦЬКОГО ЯК ЕМПІРИЧНА НАУКА. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2023. Т. 126, № 2. С. 92—97. DOI: 10.17721/1728-2195/2023/2.126-12 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ. Стаття присвячена дослідженню поняття, предмета, метода, мети та функції політики права як емпіричної науки за вченням Л. Петражицького. У ході дослідження було здійснено аналіз наукових розвідок вченого, опис причин виникнення політики права, визначено її риси як науки емпіричної та методологічний потенціал для сучасної юриспруденції. Об'єктом дослідження є теорія права Л. Петражицького як теорія-метод, що обґрунтовує емпіричну наукову галузь знань – політику права.
Методи. Для розкриття предмета дослідження були використані історико-порівняльний метод, теоретичні методи формалізації й ідеалізації, логічні методи.
Результати. Викладено ідею про те, що сучасний стан правознавства є схожим зі станом юридичної науки початку ХХ ст. через наявність у ній криз. У зв'язку з поверненням українського правознавства до лона західноєвропейської правової традиції та культури констатуємо кризу предмета вітчизняної загальної теорії права та її статусу. Показано, що Л. Петражицький вказував на кризу правознавства початку ХХ ст., яке виявилось нездатним свідомо та розумно впливати на розвиток права, що, зрештою, призводило до неефективності права як чинника культурного розвитку суспільства. Вдаючись до спроб розв'язання цієї кризової ситуації, учений почав розробляти нову науку – політику права. Проаналізовано, що це наука, предметом дослідження якої є право як психічне явище-чинник, що через вплив на людську психіку визначає її поведінку. Завдяки вивченню причинових властивостей права, причинової дії права взагалі та різних його ознак й інститутів щодо психіки людини, політика права здатна науково обґрунтувати всі ті наслідки, до яких може призвести впровадження нормативно-правових актів або ж принципів міжнародного права.
Висновки. Політика права пропонує право як метод, за допомогою якого можливо досягти "культурного ідеалу" – суспільної злагоди та солідарності. Водночас, зважаючи на незавершеність теорії Л. Петражицького, а отже, її відкритість до подальшого розроблення, автори вказують на її актуальність для сучасної науки та перспективу по[1]дальшого розвитку галузей правознавства як юридичної науки, що ґрунтується на засадах науковості, досягненнях психологічної науки та використовує емпіричні методи, ураховуючи ідеї Л. Петражицького.
Методи. Для розкриття предмета дослідження були використані історико-порівняльний метод, теоретичні методи формалізації й ідеалізації, логічні методи.
Результати. Викладено ідею про те, що сучасний стан правознавства є схожим зі станом юридичної науки початку ХХ ст. через наявність у ній криз. У зв'язку з поверненням українського правознавства до лона західноєвропейської правової традиції та культури констатуємо кризу предмета вітчизняної загальної теорії права та її статусу. Показано, що Л. Петражицький вказував на кризу правознавства початку ХХ ст., яке виявилось нездатним свідомо та розумно впливати на розвиток права, що, зрештою, призводило до неефективності права як чинника культурного розвитку суспільства. Вдаючись до спроб розв'язання цієї кризової ситуації, учений почав розробляти нову науку – політику права. Проаналізовано, що це наука, предметом дослідження якої є право як психічне явище-чинник, що через вплив на людську психіку визначає її поведінку. Завдяки вивченню причинових властивостей права, причинової дії права взагалі та різних його ознак й інститутів щодо психіки людини, політика права здатна науково обґрунтувати всі ті наслідки, до яких може призвести впровадження нормативно-правових актів або ж принципів міжнародного права.
Висновки. Політика права пропонує право як метод, за допомогою якого можливо досягти "культурного ідеалу" – суспільної злагоди та солідарності. Водночас, зважаючи на незавершеність теорії Л. Петражицького, а отже, її відкритість до подальшого розроблення, автори вказують на її актуальність для сучасної науки та перспективу по[1]дальшого розвитку галузей правознавства як юридичної науки, що ґрунтується на засадах науковості, досягненнях психологічної науки та використовує емпіричні методи, ураховуючи ідеї Л. Петражицького.
Ключові слова :
криза предмета теорії права психологічна теорія права психологічна дедукція право як психічне явище емпіричні методи дослідження права наукові засади розвитку права удосконалення законодавства та правопорядку криза предмету теорії права психологічна теорія права психологічна дедукція право як психічне явище емпіричні методи дослідження права наукові засади розвитку права вдосконалення законодавства та правопорядку crisis of the subject of legal theory psychological theory of law psychological deduction the concept of law as a mental phenomenon empirical methods of law research scientific principles of law development improvement of legislation and public order crisis of the subject of legal theory psychological theory of law psychological deduction the concept of law as a mental phenomenon empirical methods of law research scientific principles of law development improvement of legislation and public order
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
390.4 KB
Контрольна сума :
(MD5):b8802f939ccfdb75fa549db287339da7
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International