ГУМАНІТАРНА СКЛАДОВА ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ І ЛІТЕРАТУРНО-ПОЛІТИЧНОЇ СПАДЩИНИ ЧЕСЛАВА МІЛОША

Horbatenko, V. (2023). HUMANITARIAN COMPONENT OF THE WAY OF LIFE AND THE LITERARY AND POLITICAL HERITAGE OF CZESŁAW MIŁOSH. Політологічний вісник(91), 102–124. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2023.91.102-124

Досліджено з політологічної точки зору життєвий шлях і літературно-політичну спадщину польського поета, публіциста і політичного мислителя, лауреата Нобелівської премії Чеслава Мілоша. Зроблено акцент на гуманітарній складовій його життєдіяльності і творчого доробку. На основі переважно поліжанрових, політично спрямованих праць Ч. Мілоша розкрито ключові соціальні проблеми, що досі не втратили своєї актуальності для країн Центральної і Східної Європи, в тому числі й для України: важливість мовного питання для національного розвитку і творчої самореалізації особистості; необхідність виявлення причин і наслідків тоталітарного панування у зазначеному регіоні; посилення уваги до гострополітичних і соціально-гуманітарних проблем постімперського розвитку країн «іншої Європи»; екстраполяція гуманістичних роздумів мислителя на потреби подолання зла у сучасному світі, формування майбутнього гармонійного співжиття людини і людства.На прикладі Чеслава Мілоша встановлено зв’язок між подіями планетарного значення, що відбувалися в жорстоких умовах ХХ століття, та життям і творчістю окремої особистості. Проаналізовано співвідношення між нинішніми потребами утвердження гуманітарної політики та інтуїтивним гуманізмом творчого доробку видатного поета і мислителя й запропоновано до осмислення важливі аспекти для формування цілісної ціннісної моделі суспільного розвитку на основі встановлення взаємозв’язків між політикою і культурою. Розглянуто визначені Ч. Мілошем політичні «хвороби» ХХ століття — макіавеллізм, месіанізм, насильство, ворожість, крайній націоналізм та окреслено можливості їхнього подолання в сучасних умовах. На основі творчої біографії Мілоша осмислено труднощі життя людей ХХ століття на східноєвропейському просторі, такі як: втрата принципів гуманістичного західноєвропейського світогляду, пов’язана з визнанням «другорядності» значної частини східноєвропейських народів і штучно утвореним кордоном між двома Європами; провінційність культури й болісне прагнення до подолання спотвореної культурної ідентичності; панування індивідуальної та колективної неправди, трансформація людської свідомості й міфологізація реальності в тоталітарному суспільстві.Зроблено висновок, що буття в Центрально-Східній Європі дає шанс її мешканцям витворити в сучасних умовах особливий тип культури, який, можливо, колись решта Європи візьме за взірець. Як надто близьке українцям, показано прагнення польського мислителя до утворення «родинної» Європи — як сукупності «малих батьківщин», кожна з яких дбайливо оберігає свою ідентичність. Доведено, що кінець утопічної химери зі ставкою на створення «нової людини» й відмежування захисним муром від Європи, залежить від кожного українця.