СТАНДАРТИ ДОКАЗУВАННЯ У СИСТЕМІ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ТЕОРІЇ. КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ

Крет, Г. Р. (2018). The standards of proof in the system of the conceptual-categorical apparatus of the theory of criminal procedural proof. Вісник кримінального судочинства(4), 43–53.

Міжнародні стандарти доказування виступають орієнтиром у здійсненні нормативного врегулювання процесуальних правовідносин та забезпеченні єдності судової практики. У доктрині кримінального процесу дослідженню стандартів доказування, у тому числі й міжнародних, присвячена значна увага, проте однозначної позиції щодо розуміння їх поняття на сьогодні не висловлено. Відсутність єдиної понятійно-категоріальної основи ускладнює розуміння міжнародних стандартів доказування та їх імплементацію у вітчизняний кримінальний процес.
У зв’язку з цим автор має на меті розкриття поняття «стандарти доказування» та визначення їх місця у системі понятійно-категоріального апарату теорії кримінального процесуального доказування.
З урахуванням етимологічного, семантичного, гносеологічного та психологічного аспектів автор розмежував зміст термінів: 1) «стандарти доказування», що містить в своїй основі поняття «доказування» та відображає систему нормативно закріплених і сформованих у судовій практиці правил, які забезпечують формування суб’єктом доказування сукупності належних, допустимих і достовірних доказів, достатньої для досягнення за результатами їх оцінки рівня переконання, необхідного для прийняття відповідного процесуального рішення; 2) «стандарти доказаності» (у доктрині кримінального процесу країн англосаксонської правової системи вони охоплюються поняттям «standards of proof»), що ґрунтується на понятті «достатність доказів» і відображає систему визначених нормами кримінального процесуального закону та сформованих у судовій практиці правил, які дозволяють суб’єкту доказування сформувати на основі наявної сукупності достатніх доказів рівень переконання, необхідний для прийняття відповідного процесуального рішення.
Автор доходить висновку про те, що поняття «стандарти доказування» виступає більш широким порівняно з поняттям «стандарти доказаності» та на відміну від нього дозволяє врахувати не лише достатність доказів як їх системну властивість, але й індивідуальні властивості кожного доказу – належність, допустимість і достовірність. У цьому аспекті поняття «стандарти доказування» виходить за межі оцінки доказів з погляду їх достатності та дозволяє врахувати також як правила їх збирання та перевірки, так і правила
оцінки їх належності, допустимості та достовірності, що відповідає вимогам КПК України і сформованої на його основі судової практики Верховного Суду.