ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Hapochka, V. M. (2022). TO THE NUTRITION OF LEGAL INDIVIDUALITY AND FROM SECURITY STATE SOCIAL INSURANCE FOR THE FALL OF BEZROBITTYA. Соціальне Право(3), 43–49. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2022-03-06

Значиме місце сьогодні відведено загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття. Оскільки внаслідок дій російського агресора мільйони українців були змушені залишити свої домівки, роботу. Загалом феномен безробіття є найбільш гострою проблемою, з якою стикається сьогодні населення України. Якщо раніше причиною такого розповсюдженого явища була неефективність використання робочої сили в минулому і відсутність економічних умов, які б дали змогу людям застосовувати свої навички у продуктивній роботі за гідну плату, то сьогодні війна. І сьогодні безробіття в Україні набуває масового характеру та складає реальну загрозу для державного та суспільного благополуччя. Тому одним із актуальних питань сьогодення є проблема соціального захисту безробітних. Метою статті є з’ясування сутності правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування у випадку безробіття, їх змісту, підстав виникнення. Так, правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття було розглянуто як урегульовану законодавством систему відносин між його суб’єктами, що передбачає при настанні страхового випадку надання страховиком застрахованій особі матеріального забезпечення на випадок безробіття і соціальних послуг за рахунок коштів спеціалізованого фонду, що формуються страхувальниками шляхом сплати страхових внесків. Підставою виникнення таких правовідносин названо юридичний факт-стан для працюючого, тобто бути застрахованим, який виникає в момент допуску його до роботу після укладення з ним трудового договору. При цьому зазначено, що правовідносини з надання матеріального забезпечення на випадок безробіття і соціальних послуг виникають за наявності, окрім стану застрахованості, додаткових юридичних фактів, зокрема звернення застрахованої особи з особистою заявою з приводу реалізації належного їй права до страховика або уповноваженого ним органу й рішення останнього щодо неї; досягнення встановленого віку; наявність страхового стажу, певної професії, спеціальності, напрямку підготовки або підвищення кваліфікації, відповідного соціального статусу (наприклад, внутрішньо переміщені особи).