ТЕРИТОРІАЛЬНА ДОКТРИНА РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ: СТРАТЕГІЯ ЕКСПАНСІОНІЗМУ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
27 червня 2022 р.
Автор(и) :
Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович), Valentyn
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
88
ISSN :
2415-881x
Початкова сторінка :
88
Кінцева сторінка :
106
Цитування :
[APA 7] Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович), V. (2022). ТЕРИТОРІАЛЬНА ДОКТРИНА РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ: СТРАТЕГІЯ ЕКСПАНСІОНІЗМУ. Політологічний вісник, (88), 88–106. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2022.88.88-106
[ДСТУ] Krysachenko (Крисаченко Валентин Семенович) V. ТЕРИТОРІАЛЬНА ДОКТРИНА РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ: СТРАТЕГІЯ ЕКСПАНСІОНІЗМУ. Політологічний вісник. 2022. № 88. С. 88—106. DOI: 10.17721/2415-881x.2022.88.88-106 (дата звернення: 25.07.2026).
Дослідження присвячене аналізу геополітичної доктрини РПЦ, пов’язаної зокрема з її участі в політичному переділі світу. Ідеологічною підставою для втручання у внутрішні справи незалежних держав є концепція канонічної території. Об’єктом дослідження постає РПЦ як структурна частина та органічна складова кремлівського режиму, а предметом — її політична діяльність, спрямована, зокрема, на порушення національних інтересів України. Цільовою метою даного дослідження постає проблема походження та суті даного неологізму, наповнення його семантичним змістом та використанням як ідеологічного наративу в гібридній війні Росії проти України. Здійснена церковно-правова, історична, ідейна та політологічна експлікація її змісту як невід’ємної частини доктрини «русского мира». Зовнішньополітична діяльність РПЦ ґрунтується на експансіоністські ідеології «русского мира», спрямованої на утвердження власної ґегемонії на потенційних об’єктах впливу, з яких Україна традиційно постає як головний напрямок застосування свого впливу. В історичному вимірі постання і зростання мережі структур РПЦ на її території відбувалось неправочинними засобами, як з церковної, так і політичної точки зору. Ліквідація української державності супроводжувалась одночасно захопленням та нівелюванням її християнської ідентичності: канонічної приналежності, церковної інфраструктури, національно-культурної даності. В умовах розбудови незалежної України закономірним стало набуття Українською Православною Церквою статусу помісної автокефальної церкви, що відповідає чинному церковному та міжнародному праву, її національним інтересам. Як політичний тренд поняття канонічної території РПЦ ввело в обіг у 1989 р. в якості засобу збереження власних імперських амбіцій. Відбулася цільова трансформація ідіоми «територія держави для канонічної церкви» в ідеологему «держава як канонічна територія церкви», що слугує для РПЦ підставою для втручання у внутрішні справи суб’єктів міжнародного права. В сучасних умовах РПЦ є безпосереднім учасником гібридної війни Росії проти України. Виміри подібної участі різноманітні: організаційні (формування та підтримка терористичних організацій), репресивні (заборона релігійних свобод на окупованих територіях), майнові (рейдерське захоплення та заволодіння церковного майна та територій), психологічна (створення атмосфери страху та соціального напруження) тощо. Концентром протиправної політики РПЦ є її систематичні спроби по дискредитації та протидії діяльності Православної Церкви України як виразника духовних інтересів українського народу. Означене уможливлює підсумкові висновки про низку загроз громадській злагоді та національній безпеці України, індукованих діяльністю структур РПЦ в нашій державі.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
336.02 KB
Контрольна сума :
(MD5):afed1fc43b9d98d473c474782714b039
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International