ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОКУРОРОМ ДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ, ОДЕРЖАНИХ ПІД ЧАС НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Венедіктов, А. А., Венедіктова, Ю. Є. (2019). Providing the admissibility of evidence obtained during covert investigative (search) actions by the prosecutor. Вісник кримінального судочинства(2), 6–14.

Анотація. Виконання завдань кримінального провадження неможливе без ефективного здійснення прокурором функції обвинувачення. Під час досудового розслідування виконання цієї функції здійснюється у формі процесуального керівництва. При цьому ч. 2 ст. 36 КПК України наділяє прокурора широким спектром повноважень, у тому числі й тих, що стосуються проведення НСРД. Аналіз судової практики свідчить, що докази, одержані в результаті НСРД, часто визнаються недопустимими внаслідок порушення процесуального порядку їх проведення. Це свідчить про недостатню увагу прокурорів (процесуальних керівників) питанням дотримання встановленого КПК України порядку проведення НСРД.
Мета статті – визначити перелік конкретних дій прокурора із запобігання порушенням процесуального порядку проведення НСРД, що в подальшому можуть розглядатися як підстави для визнання одержаних доказів недопустимими.
Визначено, що прокурор як процесуальний керівник досудового розслідування має забезпечити допустимість доказів, що були зібрані стороною обвинувачення у процесі досудового
розслідування, у тому числі і під час проведення НСРД. Засобами здійснення цього є: вивчення та аналіз документів, необхідних для всебічного дослідження предмета прокурорського нагляду (клопотання про дозвіл на проведення НСРД, ухвали слідчого судді, постанови та доручення слідчого, протоколи і додатки до них); особиста участь у НСРД; надання вказівок щодо проведення, припинення, заборони здійснення НСРД слідчим та оперативними підрозділами; визначення кола оперативних підрозділів, що мають залучатися до НСРД, необхідності участі у них слідчого.
Прокурор має запобігти типовим порушенням процесуального порядку проведення НСРД, до яких слід віднести: недотримання істотних умов ухвали слідчого судді щодо часу (тривалості) проведення та кола об’єктів НСРД ‒ з їх розширенням; проведення НСРД з порушенням підслідності та (або) не уповноваженим на те суб’єктом; оформлення та направлення прокуророві результатів НСРД не уповноваженою на те особою та (або) з порушенням встановлених вимог; проведення НСРД до постановлення ухвали слідчого судді без достатніх на те підстав; проведення НСРД, передбачених ст. ст. 260‒264 (у частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), ст. ст. 267, 269‒272, 274 КПК України, у кримінальному провадженні щодо злочинів середньої тяжкості або нетяжких злочинів тощо.