Психологічні особливості взаємозв’язку життєстійкості та опанувальної поведінки особистості

Предко, В. (2022). Psychological Features of the Relationship Between Hardiness and Coping Behavior of the Individual. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 1(15), 42–47. https://doi.org/10.17721/BSP.2022.1(15).7

Розкрито поняття опанувальної поведінки, її особливості й основні функції в життєдіяльності особистості. Її представлено як особливий вид соціальної поведінки, що забезпечує збереження психічного здоров'я та благополуччя особистості, допомагає впоратися зі стресовими подіями та важкою життєвою ситуацією за допомогою усвідомлених дій. Охарактеризовано основні способи опанувальної поведінки, підкреслено, що важливим чинником у формуванні опанувальної поведінки постає адаптаційний потенціал особистості, зокрема й рівень її життєстійкості. Доведено, що саме життєстійкість особистості є провідним фактором ефективної життєдіяльності особистості, забезпечує вміння продуктивно долати складнощі, застосовуючи конструктивні поведінкові стратегії, справлятися зі складними життєвими ситуаціями та психологічним навантаженням. Життєстійкість допомагає мінімізувати негативні наслідки, перетворивши їх у нові можливості для власного розвитку, а головне – зберегти гармонійну комунікацію зі своїм оточенням. У пропонованій статті також представлено результати дослідження щодо особливостей взаємозв'язку життєстійкості й опанувальної поведінки особистості. Серед особливостей вираження способів опанувальної поведінки у досліджуваних було виявлено високий рівень таких показників, як самоконтроль, втеча – уникнення та позитивна переоцінка. Під час дослідження було встановлено взаємозв'язок між опанувальною поведінкою та життєстійкістю особистості. Виявлено, зокрема, наявність прямого статистично значущого взаємозв'язку середньої сили (r = 0,390, sig = 0,012) між стратегією "Планування розв'язання проблеми" та життєстійкістю; існування прямого статистично значущого взаємозв'язку середньої сили (r = 0,388, sig = 0,013) між стратегією "Самоконтроль" і життєстійкістю; наявність прямого статистично значущого взаємозв'язку середньої сили (r = 0,463, sig = 0,000) між стратегією "Прийняття відповідальності" та життєстійкістю; існування зворотного статистично значущого взаємозв'язку середньої сили (r = -0,429, sig = 0,000) між стратегією "Втеча – уникнення" та життєстійкістю. Було визначено особливості вираженості способів опанувальної поведінки в досліджуваних із високою та низькою життєстійкістю. Групі осіб із високим рівнем життєстійкості, наприклад, притаманний вияв конструктивних навичок до супротиву складнощам, здатність відстоювати власні інтереси, мінімізувати власну тривогу та позитивно переоцінити наявну ситуацію. Водночас особи з низьким рівнем життєстійкості більше схильні залучатися підтримкою інших, аніж самостійно долати складнощі, вони надають перевагу використанню стратегії втеча – уникнення, часто дистанціюються, виявляють низький самоконтроль і низьку здатність розв'язувати проблеми.