Міст війни

Екерт, Д. & Савчук, І. (2022). Міст війни. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, (1-2), 24-27. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2022.82.3

Широкомасштабна війна, що розпочалась 24 лютого 2022 р., поділила історію незалежної України на дві частини. Ворог напав по всій лінії спільного державного кордону. Особливе місце при цьому мав наступ на Таврійській ділянці фронту. Формування на території анексованого Криму великого військового угрупування було б не можливим без регулярного переміщення по Кримському мосту через Керченську протоку військових підрозділів і спеціальної техніки. У статті ставиться питання про те, чи є таке застосування цього важливого у стратегічному значенні об'єкта транспортної інфраструктури випадковим чи навпаки – його зведення було потрібне саме для здійснення військових цілей? Для підтвердження своєї гіпотези автори аналізують усі мости, які були зведені та функціонували певний (нетривалий) період між Кримським і Таманським півостровами. Це відповідно німецький міст 1943 р., радянський міст 1944–1945 рр. і сучасний міст, зведений за рішенням федерального уряду Росії, після анексії Кримського півострова. Було встановлено, що всі вони були збудовані заради забезпечення реалізації саме воєнних операцій. Аналіз їхнього будівництва прямо вказує на те, що ці мости зводили з метою швидкого переміщення у кримському напрямку великих військових з'єднань. Отже, існуючий Кримський міст можна з повним правом назвати мостом війни. У мирний час відсутні між Кримом і Кубанню значні потоки людей і товарів, що могли б визначити доцільність його будівництва. Варто при цьому зауважити, що українські географи, не дивлячись на вісім років анексії Кримського півострова, не опублікували жодної статті щодо цього питання. Постає закономірне питання: чи не зумовлено це тим, що більшість із них було сформовано на теоретико-методологічних засадах радянської й пострадянської наукової школи, де питання військової та політичної географії були завжди маргінальними темами відкритих досліджень. Автори пропонують для вивчення феномена "міста війни" залучити сучасні постнекласичні напрацювання французьких географів, що має сприяти виправленню ситуації в українській географії, коли питання територіальної цілісності та воєнних дій мали стати пріоритетними, а не маргинальними, темами наукових досліджень.