Ретроспектива художньо-образного іконографічного канону західних регіонів України другої половини ХХ століття: культурологічний аналіз
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
24 грудня 2025 р.
Автор(и) :
Топорков, Дмитро
Карпатський національний університет імені Василя Стефаника
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
2(17)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
43
Кінцева сторінка :
48
Цитування :
[APA 7] Топорков, Д. (2025). Ретроспектива художньо-образного іконографічного канону західних регіонів України другої половини ХХ століття: культурологічний аналіз. Українські культурологічні студії, (2(17)), 43–48. https://doi.org/10.17721/UCS.2025.2(17).07
[ДСТУ] Топорков Д. Ретроспектива художньо-образного іконографічного канону західних регіонів України другої половини ХХ століття: культурологічний аналіз. Українські культурологічні студії. 2025. № 2(17). С. 43—48. DOI: 10.17721/UCS.2025.2(17).07 (дата звернення: 25.07.2026).
В с т у п . В статті окреслені, проаналізовані та переосмислені характерні символьні, атрибутивні, ідейні та наративні риси іконографічного канону підпільної церкви в рамках культурологічної художньо-образної та смислової ретроспективи. У зв'язку з динамічною зміною домінуючих тенденцій постмодернізму, а також керуючись необхідністю переглянути та переосмислити деякі застарілі естетичні постулати в рамках сучасної мистецької парадигми, набуває актуальності комплексна тематика і проблематика ретроспективного підходу щодо художньо-образної трансформації іконографічного канону, розповсюдженого на західних теренах України. Цей культурологічний аналіз дозволить систематизувати та уніфікувати символьні, сакральні, атрибутивні та наративні аспекти ціннісного духовного надбання часів греко-католицького церковного підпілля.
М е т о д и . Використано методи аксіоматичного аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, формалізація, а також ретроспективний підхід.
Р е з у л ь т а т и . Іконологія нових форм естетики відрізняється від традиційних усталених форм. Її підходи складні, а її прийоми – революційні. Роль ідейних, символьних і наративних мотивів для сучасного стилю є важливою, бо удосконалює критерії приналежності до універсальної ідентифікації. Колізія в тлумаченні канонічно-стильових відносин вирішується через переоцінку художньо-філософських цінностей. Перевагами є відкриття канонічно-стильових відносин. Недоліки полягають у відсутності однозначного пояснення естетики стилю в системі координат культури. Духовність постмодернізму розкривається через ретроспективу, має сутнісну природу та абстраговано-автономний характер. Є можливість сформувати цілісне та неупереджене уявлення про стильову природу художнього образу, сакральної ідеї та символіки постмодерністської епохи. Ключем для хтонічних підвалин є апеляції до первинних образів.
В и с н о в к и . Для подальших якісних розвідок більшості аспектів герменевтики сакрального мистецтва необхідним є сприйняття сюжетності із характером, не враховуючи сакральну цінність як критерій канонічності, а також не вважаючи християнські сюжети формою канонічного імперативу. Запропонований набір теоретичних інструментів "ретроспективи смислів" зводить до мінімуму ризики, зберігає логіку адекватності й об'єктивності. Характерні риси іконографічного канону західних регіонів України (другої половини ХХ століття) належать до оновленої ретроспективи і пояснюються новою постмодерністською естетикою.
М е т о д и . Використано методи аксіоматичного аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, формалізація, а також ретроспективний підхід.
Р е з у л ь т а т и . Іконологія нових форм естетики відрізняється від традиційних усталених форм. Її підходи складні, а її прийоми – революційні. Роль ідейних, символьних і наративних мотивів для сучасного стилю є важливою, бо удосконалює критерії приналежності до універсальної ідентифікації. Колізія в тлумаченні канонічно-стильових відносин вирішується через переоцінку художньо-філософських цінностей. Перевагами є відкриття канонічно-стильових відносин. Недоліки полягають у відсутності однозначного пояснення естетики стилю в системі координат культури. Духовність постмодернізму розкривається через ретроспективу, має сутнісну природу та абстраговано-автономний характер. Є можливість сформувати цілісне та неупереджене уявлення про стильову природу художнього образу, сакральної ідеї та символіки постмодерністської епохи. Ключем для хтонічних підвалин є апеляції до первинних образів.
В и с н о в к и . Для подальших якісних розвідок більшості аспектів герменевтики сакрального мистецтва необхідним є сприйняття сюжетності із характером, не враховуючи сакральну цінність як критерій канонічності, а також не вважаючи християнські сюжети формою канонічного імперативу. Запропонований набір теоретичних інструментів "ретроспективи смислів" зводить до мінімуму ризики, зберігає логіку адекватності й об'єктивності. Характерні риси іконографічного канону західних регіонів України (другої половини ХХ століття) належать до оновленої ретроспективи і пояснюються новою постмодерністською естетикою.
Ключові слова :
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::034 Культурологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
574.64 KB
Контрольна сума :
(MD5):e7f6517de7eaf43dc5bd8e2645de144e
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International