НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ДОКАЗУВАННІ

Сергєєва, Д. Б. (2018). Use directions the results of non-public investigative (search) actions in criminal processual evidence. Вісник кримінального судочинства(2), 81–91.

Як свідчить багатовіковий зарубіжний і вітчизняний досвід розкриття й розслідування злочинів, прийняття законних і справедливих судових рішень можливе лише у разі застосування адекватних ефективних таємних засобів отримання доказів, якими за чинним Кримінальним процесуальним кодексом України є негласні слідчі (розшукові) дії. Не дивлячись на те, що у світі за допомогою негласних засобів розслідування розкривається понад 85% тяжких та особливо тяжких злочинів й результати більшості негласних засобів визнаються судами західних країн судовими доказами, аналіз понад 5-річної вітчизняної практики застосування негласних слідчих (розшукових) дій виявив, що лише до 5% їх результатів визнаються доказами вітчизняними судами, що актуалізує дослідження не лише з причин такого низького використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій для отримання доказів у кримінальному провадженні, а й виявлення інших можливих напрямів використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні.
Автором статті поставлено за мету визначення напрямів використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні.
Встановлено, що на результативність використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні безпосередньо впливає неоднозначне розуміння правозастосовцями поняття та сутності доказів і доказування у кримінальному провадженні.
Робиться висновок, що результати негласних слідчих (розшукових) дій використовуються у кримінальному процесуальному доказуванні за такими напрямами: 1) для отримання окремих видів доказів, обґрунтування доказами правової позиції сторонами, а також для прийняття рішення уповноваженими суб’єктами кримінального провадження; 2) для провадження процесуальних дій як засобів отримання доказів (результати негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути приводами та підставами для провадження слідчих (розшукових) дій, у тому числі й негласних; для провадження тимчасового доступу до речей та документів тощо); 3) організаційно-тактичного забезпечення провадження процесуальних дій.
Обґрунтовується, що використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій сприяє створенню умов для забезпечення ефективності й результативності процесуальних дій, а саме: визначенню найбільш доцільного часу та місця проведення відповідної процесуальної дії; вибору найбільш оптимальних тактичних прийомів та передбаченню методів, засобів і форм їх реалізації; використанню фактору раптовості; мінімізації ступеня тактичного ризику; моделюванню поведінки учасників процесуальної дії; визначенню в організованій групі осіб, схильних до контакту зі слідчим; з’ясуванню ступеня поінформованості осіб, які протидіють слідству, про плани та наміри слідчого, про наявні у слідства докази, джерела інформації; застосуванню адекватних протидії злочинців процесуальних, тактичних та організаційних заходів; урахуванню можливої протидії розслідуванню з боку третіх осіб, способи та форми її прояву тощо.