Параметри
ПРАВО НА САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОВА ПРИРОДА ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
1 березня 2019 р.
Автор(и) :
Karp, D.
Мова основного тексту :
English
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1
ISSN :
2617-5967
Початкова сторінка :
96
Кінцева сторінка :
101
Цитування :
Karp, D. (2019). SELF-DETERMINATION OF NATIONAL MINORITIES: THE CONSTITUTIONAL AND LEGAL NATURE AND PECULIARITIES OF IMPLEMENTATION. Соціальне право(1), 96–101. https://doi.org/10.37440/soclaw.2019.01.16
Стаття присвячена дослідженню концептуальних аспектів визначення права на самовизначення національних меншин в науці конституційного права. Стверджується, що у сучасних конституціях відображені певні концептуальні підходи до суб’єктного складу національних меншин, що вимагає їх всебічного розгляду та науково-практичного аналізу з точки зору сучасних процесів європейської міждержавної інтеграції в частині імплементації загальновизнаних стандартів, принципів і норм у сфері прав людини, громадянина і соціальних груп.
Питання про національні меншини постало ще у ХVІ столітті. Починаючи з ХVI століття їхні права були зафіксовані в ряді договорів. Після Першої Світової війни цей процес контролює Ліга Націй. У відповідних договорах національні меншини були визначені, як етнічні релігійні та мовні спільноти, котрі мовою, етнічними особливостями та культурою відрізняються від населення, серед якого вони живуть. Складність проблеми, полягає у розмаїтті ситуацій, пов’язаних з існуванням меншин та з поняттям національності в цілому.
Визначена одна з найбільш вдалих концепцій «меншинних груп», яка запропонована відомим датським вченим Луісом Віртом. Обгрунтована наявність пануючих меншин, які не потребують захисту. Більш того, пануючі меншини інколи припускаються досить серйозних порушень принципів рівності, недискримінації та волевиявлення народу, передбачених у Загальній декларації прав людини ООН.
Звертається увага на використанні терміна «національна меншина» у вітчизняному законодавстві та відзначено, що процес визначення дефініції «національна меншина» перебуває тільки на початковій стадії формування. Правовим актом, у якому на офіційному рівні дано визначення терміна «національна меншина», став Закон України «Про національні меншини в Україні», що був прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1992 року.
Питання про національні меншини постало ще у ХVІ столітті. Починаючи з ХVI століття їхні права були зафіксовані в ряді договорів. Після Першої Світової війни цей процес контролює Ліга Націй. У відповідних договорах національні меншини були визначені, як етнічні релігійні та мовні спільноти, котрі мовою, етнічними особливостями та культурою відрізняються від населення, серед якого вони живуть. Складність проблеми, полягає у розмаїтті ситуацій, пов’язаних з існуванням меншин та з поняттям національності в цілому.
Визначена одна з найбільш вдалих концепцій «меншинних груп», яка запропонована відомим датським вченим Луісом Віртом. Обгрунтована наявність пануючих меншин, які не потребують захисту. Більш того, пануючі меншини інколи припускаються досить серйозних порушень принципів рівності, недискримінації та волевиявлення народу, передбачених у Загальній декларації прав людини ООН.
Звертається увага на використанні терміна «національна меншина» у вітчизняному законодавстві та відзначено, що процес визначення дефініції «національна меншина» перебуває тільки на початковій стадії формування. Правовим актом, у якому на офіційному рівні дано визначення терміна «національна меншина», став Закон України «Про національні меншини в Україні», що був прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1992 року.
Ключові слова :
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
275.56 KB
Контрольна сума:
(MD5):c6407ed31b2cabecb6319c0ac7d27450
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY
10.37440/soclaw.2019.01.16