Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру в правовій системі України

Самойлов В.П. Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру в правовій системі України : дис. ... доктора філософії : 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Київ, 2026. 231 с.

Самойлов В.П. Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру в правовій системі України. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття доктора філософії з галузі знань 08 “Право” за спеціальністю 081 “Право”. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026 рік.
Дисертаційне дослідження присвячене аналізу інституту спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру у правовій системі України. Із цією метою досліджено доктринальні погляди, що існують в зарубіжній та українській науці, які стосуються спеціальної конфіскації. Встановлено, що в зарубіжній науці конфіскацію розглядають перш за все як інструмент вилучення майна, пов’язаного із протиправною діяльністю. В свою чергу в українській науці в частині спеціальної конфіскації майна домінував вектор дослідження спеціальної конфіскації, який полягав у визначенні її галузевої приналежності: чи це захід кримінально-правового характеру, чи захід кримінального процесуального характеру.
На основі наявних доктринальних поглядів обґрунтовано міждисциплінарне розуміння спеціальної конфіскації із економічних, соціальних та правових позицій. Встановлено, що із економічного погляду спеціальна конфіскація є засобом детінізації економіки. Із соціальної точки зору спеціальна конфіскація є заходом громадського порядку, який виконує функції відновлення соціальної справедливості та встановлення форм соціального контролю за злочинністю. В свою чергу із правової точки зору спеціальна конфіскація є інститутом кримінального права, що регулює застосування різних форм класичного обвинувального кримінально-правового конфіскаційного режиму, який полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави майна, яке має певний прямий або опосередкований зв’язок із кримінальним правопорушенням або діянням, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК.
Обґрунтовано концепцію майна, що підлягає спеціальній конфіскації. З економічної точки зору групи майна, що підлягають конфіскації, складаються з: майна, яке є доходами від кримінального правопорушення; майна, що використовується для фінансування тіньової економіки із кримінально-правовим елементом; засобів виробництва, що застосовуються у тіньовій економіці із кримінально-правовим елементом; а також майна, вилученого з цивільного обороту. Обґрунтовано, що із соціальної точки зору концепція майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, доповнюється предметами, які незалежно від їх економічної ролі, є небезпечними для правопорядку. Із юридичної точки зору майно, що підлягає спеціальній конфіскації, виокремлюється за критерієм його прямого або опосередкованого зв’язку із кримінальним правопорушенням або суспільно небезпечним діянням, що підпадає під ознаки діяння, встановленого ОЧ КК.
Досліджено генезу розвитку спеціальної конфіскації в окремих джерелах (пам’ятках) права різних історичних епох, з урахуванням чого встановлено, що певні прояви спеціальної конфіскації притаманні праву України різних історичних періодів. Крім цього, досліджено міжнародні зобов’язання України, з яких випливає необхідність застосування спеціальної конфіскації у разі вчинення певних категорій кримінальних правопорушень, а також досвід застосування спеціальної конфіскації у кримінальному праві Сполучених Штатів Америки, Об’єднаного Королівства та держав-членів ЄС. Встановлено, що спеціальна конфіскація незалежно від локальної термінології є притаманна кримінальному праву всіх без винятку досліджених країн.
Охарактеризовано місце, яке спеціальна конфіскація посідає у системі заходів кримінально-правового характеру. Встановлено, що у силу специфічного змісту окремих форм спеціальної конфіскації остання посідає особливе місце у системі таких заходів, яка, будучи заходом безпеки, володіє окремими ознаками, які не є характерними для інших заходів, водночас спеціальна конфіскація не є заходом, що становить зміст кримінальної відповідальності. Обґрунтовано, що окремим формам спеціальної конфіскації притаманна каральна функція, що загалом не притаманно іншим заходам кримінально-правового характеру, які не входять у зміст покарання.
Виокремлено форми спеціальної конфіскації та досліджено їх ознаки, а також їх співвідношення між собою. До таких форм віднесено спеціальну конфіскацію майна, що є власністю засудженого або особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК; спеціальну конфіскація майна, на яке право власності не виникає; еквівалентну конфіскацію; спеціальну конфіскацію незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи у випадках, встановлених Конвенцією ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних службових осіб у міжнародних ділових операціях; спеціальну конфіскацію майна третьої особи; спеціальну конфіскацію майна, що становить предмет незаконного збагачення.
Крім цього, проаналізовано вади, які виникають у співвідношенні спеціальної конфіскації та інших обвинувальних або необвинувальних конфіскаційних режимів. Запропоновано правозастосовні підходи щодо вирішення певних правових ситуацій, які напряму пов’язані із виокремленими проблемами у співвідношенні спеціальної конфіскації з іншими конфіскаційними режимами та у співвідношенні різних форм спеціальної конфіскації між собою.
Досліджено принцип пропорційності втручання у власність особи при застосуванні спеціальної конфіскації, який випливає із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і сталої практики Європейського суду з прав людини.
Проаналізовано юридичну конструкцію спеціальної конфіскації. Встановлено, що юридична конструкція спеціальної конфіскації характеризується окремими законодавчими «неточностями», при чому певні характеристики компонентів цієї конструкції не узгоджуються між собою, породжуючи колізії не лише у співвідношенні із конфіскацією майна як видом покарання та видом заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи за предметною характеристикою цих двох заходів, але і у своєму власному нормативно-правовому регулюванні. Обґрунтовано, що віртуальні активи як специфічний предмет сучасної економіки слід вважати майном, а тому такими, що можуть підлягати спеціальній конфіскації.
Запропоновано основні напрями покращення нормативно-правового регулювання інституту спеціальної конфіскації у кримінальному праві України.
Здійснено аналіз показників судової статистики України за період 2021 - 2024 років. Встановлено, що найбільш часто спеціальна конфіскація застосовувалася у зв’язку із вчиненням кримінальних правопорушень проти довкілля, у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, проти здоров’я населення, проти власності та кримінальних правопорушеннях проти громадської безпеки. Виявлено тенденцію стрімкого зростання застосування спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях проти основ національної безпеки та кримінальних правопорушеннях проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Встановлено неповноту даних судової статистики для повноцінного аналізу застосування інституту спеціальної конфіскації.
Досліджено наявні тенденції судової практики щодо застосування норм про спеціальну конфіскацію протягом зазначеного періоду. Встановлено поширеність застосування принципу пропорційності відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлено, що спеціальна конфіскація майна, яке є доходами від вчинення кримінального правопорушення, є малопоширеною. У частині застосування спеціальної конфіскації майна третьої особи виокремлено такі тенденції: елементи застосування правозастосовної фікції про те, що суб’єктивна ознака недобросовісної третьої особи не підлягає встановленню у контексті третіх осіб, які не мають майнового інтересу попри те, що формально є власниками майна; транзитивне поширення правил застосування інших форм спеціальної конфіскації на спеціальну конфіскацію майна третіх осіб; наявність вад у вирішенні судами питання про співвідношення спеціальної конфіскації майна третіх осіб та еквівалентної конфіскації. У частині еквівалентної конфіскації встановлено, що остання набуває поширення у правозастосовній практиці, водночас бувають елементи неправильного визначення судами її співвідношення з іншими формами спеціальної конфіскації. При цьому спеціальна конфіскація незаконного збагачення характеризується поодинокими випадками. Не виявлено жодного прикладу застосування спеціальної конфіскації незалежно від притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи у випадках, встановлених Конвенцією ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних службових осіб у міжнародних ділових операціях.
Виявлено як позитивні тренди такої практики, наприклад, широке застосування принципу пропорційності при застосуванні спеціальної конфіскації, так і характерні прояви, що свідчать про непослідовність судової практики. Запропоновано напрями покращення судової практики.
Дисертація має важливе теоретичне та практичне значення. Наукова новизна дослідження полягає в міждисциплінарному теоретичному обґрунтуванні спеціальної конфіскації як засобу детінізації економіки, заходу забезпечення громадського порядку та інституту кримінального права; обґрунтуванні концепції зв’язку майна, що підлягає конфіскації, із кримінальним правопорушенням або суспільно небезпечним діянням, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК; виокремленні окремих форм спеціальної конфіскації, дослідженні їх взаємозв’язку між собою та з іншими конфіскаційними режимами, а також обґрунтуванні правозастосовних підходів до вирішення певних кримінально-правових ситуацій. Визначено напрями удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність у частині регулювання спеціальної конфіскації, а також окремі напрями покращення судової практики.
Ключові слова: спеціальна конфіскація, принцип пропорційності, кримінальна статистика, шкода, кримінальне право, конфіскація майна, незаконне збагачення, легалізація (відмивання) доходів, кримінальна відповідальність, тіньова економіка, принцип верховенства права, злочинність.