Процесуальна роль захисника в слідчих (розшукових) діях у справах про привласнення, розтрату майна або зловживання службовим становищем

Щирук, М. (2024). The procedural role of defense counsel in investigative (search) actions in cases of embezzlement, misappropriation of property or abuse of office. Вісник кримінального судочинства(1), 250–268. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/250-268

Стаття узагальнює нормативні новації КПК 2012 р., наказу ОГП № 112 від 15.05.2024 р. і наказу Мін’юсту № 2111/5 від 02.06.2023 р. та систематизує новітню практику Верховного Суду й Вищого антикорупційного суду щодо допустимості доказів, отриманих під час обшуків і негласних слідчих (розшукових) дій у провадженнях за ст. 191 КК України. За результатами аналізу 42 постанов Касаційного кримінального суду за 2023–2024 рр. виявлено, що головними підставами відкидання доказів є:


перевищення слідчим меж ухвали;


відсутність безперервної відеофіксації;


нерозсекречення ухвали на НСРД.


У центрі дослідження—тактика захисника:


безперервний власний відеозапис обшуку та негайне внесення зауважень до протоколу;


оскарження повідомлення про підозру через необґрунтованість збитків і процесуальні вади;


ініціювання повторних фінансово-економічних експертиз у приватних акредитованих установах, що часто приводить до зменшення суми збитків нижче кваліфікуючого порога.


Запропоновано покроковий алгоритм дій захисника:


вимога розкриття ухвали на НСРД;


технічний аудит носіїв із залученням фоноскопічного експерта;


подання скарги за ст. 303 КПК;


за необхідності—клопотання про повторну експертизу із додатком згоди альтернативного експерта та доказів його акредитації.


Методологія базується на формально-догматичному, системно-структурному та порівняльно-правовому аналізі, доповненому напівструктурованими інтерв’ю з практикуючими експертами й адвокатами.
Практична цінність дослідження полягає у виробленні комплексної моделі дій захисника, здатної мінімізувати процесуальні зловживання й забезпечити реальну змагальність сторін у справах про привласнення чи розтрату майна.
Наукова новизна полягає в запропонованій класифікації типових порушень під час НСРД та обшуків і в доведенні прямої кореляції між якістю фіксації цих порушень та частотою визнання доказів недопустимими судами касаційної інстанції.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з кількісним виміром питомої ваги приватних експертиз у судовій практиці та впровадженням алгоритмів штучного інтелекту для швидкого аналізу великих масивів аудіо- та відеоданих, що вже обговорюється в міжнародних оглядах white-collar litigation.
Ключові слова: захисник; обшук; негласні слідчі дії; допустимість доказів; відеофіксація; повторна експертиза; стаття 191 КК; право на захист; процесуальні порушення.