МЕХАНІЗМИ ВОГНИЩ ЗЕМЛЕТРУСІВ ТА ПОЛЕ НАПРУЖЕНЬ СОЛОТВИНСЬКОЇ ЗАПАДИНИ ЗАКАРПАТТЯ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2017
Автор(и) :
Малицький, Д.
Муровська, А.
Гінтов, О.
Гнип, А.
Обідіна, О.
Мичак, С.
Грицай, О.
Павлова, А.
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
2
Випуск :
77
ISSN :
1728-2713
Початкова сторінка :
43
Кінцева сторінка :
51
Цитування :
[APA 7] Малицький, Д., Муровська, А., Гінтов, О., Гнип, А., Обідіна, О., Мичак, С., Грицай, О., & Павлова, А. (2017). МЕХАНІЗМИ ВОГНИЩ ЗЕМЛЕТРУСІВ ТА ПОЛЕ НАПРУЖЕНЬ СОЛОТВИНСЬКОЇ ЗАПАДИНИ ЗАКАРПАТТЯ. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія, 2(77), 43–51. https://doi.org/10.17721/1728-2713.77.05
[ДСТУ] МЕХАНІЗМИ ВОГНИЩ ЗЕМЛЕТРУСІВ ТА ПОЛЕ НАПРУЖЕНЬ СОЛОТВИНСЬКОЇ ЗАПАДИНИ ЗАКАРПАТТЯ / Д. Малицький та ін. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. 2017. Т. 2, № 77. С. 43—51. DOI: 10.17721/1728-2713.77.05 (дата звернення: 25.07.2026).
У роботі представлено два різні методи для визначення поля напружень Солотвинської западини (СЗ), яка є частиною Закарпатського прогинy. Перший метод – це визначення поля напружень із фокальних механізмів землетрусів шляхом розв'язання оберненої задачі, а другий – за результатами польових тектонофізичних досліджень. Задача визначення головних напружень через механізми вогнищ з використанням методу Майкла потребує знання про те, котра з нодальних площин є площиною розриву. У роботі, використовуючи метод Майкла у модифікації В. Вавричука та критерій нестабільності розриву, визначаються площини розривів та напрями головних напружень σ1, σ2, σ3 для 30 тячівських землетрусів, які відбулися у період із 19.07 по 06.08.2015. Фокальні механізми серії тячівських землетрусів визначалися графічним методом. Вхідними даними для графічного методу є: знак полярності вступу Р хвилі, кут виходу (або кут падіння) Р хвилі для кожної станції, а також азимути станцій. В цілому виявилося, що всі 30 визначених механізмів майже ідентичні, тобто відображають єдиний загальний механізм головного поштовху і його афтершоків. З іншого боку, це є ознакою ефективності запропонованого методу вирішення оберненої задачі. Для визначення головних осей тензора напружень за результатами тектонофізичних досліджень у роботі застосовано кінематичний метод для опрацювання тектонічних дзеркал з бороздами ковзання та структурно-парагенетичний метод для обробки розривів без слідів переміщення. У роботі представлені вісім відслонень, які розміщені в межах Солотвинської западини і на прилеглих ділянках: три з них відносяться до зони Пенінських скель; три розташовані в полі розвитку вулканітів Вигорлат – Гутинської гряди, а два – безпосередньо в межах западини. Для всіх вивчених відслонень зафіксовано повторювані закономірності в типах реконструйованих полів напружень та орієнтації головних осей. В цілому, переважають поля напружень зсувного та скидового типу. Поля скидового типу характеризуються субгоризонтальною південно-західною – північно-східною орієнтацією вісі розтягу σ3 і є подібними до механізмів тячівських землетрусів. У найближчих до епіцентральної зони відслоненнях аналогічно орієнтовані осі розтягу в полях як скидового, так і зсувного типу. Збіг орієнтації осей розтягу, визначених за тектонофізичними і сейсмологічними даними дозволяє ідентифікувати наймолодші поля напружень за матеріалами польової тектонофізики.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
2.52 MB
Контрольна сума :
(MD5):a735571a55aeab3451541d90b07e3ea7
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International