"ЧОРНОМОРСЬКА ДОКТРИНА" ЮРІЯ ЛИПИ: СИНЕРГІЯ ВІЙСЬКОВО-СТРАТЕГІЧНИХ ТА КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
30 грудня 2025 р.
Автор(и) :
Omelchenko, Victoria
Gordiychuk, Olga
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
2
Випуск :
13
ISSN :
2523-4064
Початкова сторінка :
50
Кінцева сторінка :
56
Цитування :
[APA 7] Omelchenko, V., & Gordiychuk, O. (2025). "ЧОРНОМОРСЬКА ДОКТРИНА" ЮРІЯ ЛИПИ: СИНЕРГІЯ ВІЙСЬКОВО-СТРАТЕГІЧНИХ ТА КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 2(13), 50–56. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/13-8/14
[ДСТУ] Omelchenko V., Gordiychuk O. "ЧОРНОМОРСЬКА ДОКТРИНА" ЮРІЯ ЛИПИ: СИНЕРГІЯ ВІЙСЬКОВО-СТРАТЕГІЧНИХ ТА КУЛЬТУРНО-ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy. 2025. Т. 2, № 13. С. 50—56. DOI: 10.17721/2523-4064.2025/13-8/14 (дата звернення: 25.07.2026).
В с т уп . Присвячено "Чорноморській Доктрині" Юрія Липи, що є цілісною геополітичною концепцією, у межах якої українська державність осмислюється як самодостатній чорноморський проєкт, а не як периферійне явище щодо цивілізаційних центрів Заходу чи Сходу. Акцентовано, що в цій доктрині Україна розглядається як суб'єкт чорно-морського простору, чия геополітична ідентичність зумовлена передусім об'єктивними чинниками: стратегічним географічним положенням, історично сформованими шляхами комунікації та багатовіковою культурною спадщиною. Наголошено, що поєднання природно-географічних умов із тяглістю культурно-цивілізаційного розвитку визнача-ють роль України в регіоні Причорномор'я. Мета статті полягає у філософському аналізі геополітичної концепції "Чорноморської доктрини" Юрія Липи з акцентом на осмисленні взаємодії військово-стратегічних і культурно-цивілізаційних чинників у формуванні ідентичності та національної ідеї.
М е т о д и . Методологію дослідження ґрунтовано на залученні методів філософського аналізу, зокрема формально-логічного методу та історико-філософського аналізу – принципу історизму, порівняльного методу та методу інтерпретації. Застосовано такі класичні принципи наукового пізнання, як об'єктивність, доказовість, системність та історизм. Такий комплекс філософського, історико-політичного аналізу та загальних принципів наукового пізнання сприяють всебічному осмисленню й розкриттю даної теми.
Р ез у л ь т ат и . Осмислено фундаментальну роль культурно-цивілізаційного чинника у формуванні державної геополітичної стратегії у контексті ідей Юрія Липи, викладених у "Чорноморській Доктрині" та інших творах мислителя.
Досліджено й обґрунтовано, як, аналізуючи геополітичні процеси, мислитель розкриває світоглядно-ідеологічний вимір державотворення, наголошуючи на ролі культурно-цивілізаційних чинників у розвитку України та необхідності гармонійного поєднання військової сили з поступом культури й релігії.
Виявлено, що Юрій Липа розглядав Чорне море не лише як географічну акваторію, а як багатовимірний стратегічний простір, у якому перехрещуються військові, економічні, політичні та цивілізаційні інтереси. Саме тому він надавав особливого значення здатності України виступати провідним актором у регіоні, спираючись на власний потенціал чорноморського узбережжя та формуючи систему союзницьких відносин з іншими державами басейну.
В и сн о в к и . Доведено, що в державницькій геополітичній стратегії має бути засадничою синергія військово-стратегічних та культурно-цивілізаційних чинників. У той час як міцне військо є гарантією захисту державних кордонів, у лоні культури вибудовується конструкт ідентичності, система цінностей, що роблять нас нацією.
Підкреслено, що стійка обороноздатність неможлива без глибокого культурно-цивілізаційного фундаменту, який формує мотивацію до захисту держави, внутрішню згуртованість суспільства та готовність до самопожертви, а для цього, на думку Юрія Липи, необхідно поєднати розвиток військової сили з плеканням культури, релігії та моральних засад, що забезпечують довготривалу стійкість нації в умовах зовнішніх загроз.
Обґрунтовано, що осмислення ментальних засад українців здійснено мислителем як поєднання прагнень до справедливості, поваги до людської гідності та відповідальної військової дисципліни, морального консерватизму, релігійності, схильності до солідарності та самоорганізації, зокрема у формі традиційної толоки. Програмний характер ідей Юрія Липи спрямовано на досягнення національної консолідації, утвердження єдиної помісної авто-кефальної церкви, плекання високих моральних стандартів суспільства як необхідної умови успішного державо-творення та реалізації геополітичних цілей.
М е т о д и . Методологію дослідження ґрунтовано на залученні методів філософського аналізу, зокрема формально-логічного методу та історико-філософського аналізу – принципу історизму, порівняльного методу та методу інтерпретації. Застосовано такі класичні принципи наукового пізнання, як об'єктивність, доказовість, системність та історизм. Такий комплекс філософського, історико-політичного аналізу та загальних принципів наукового пізнання сприяють всебічному осмисленню й розкриттю даної теми.
Р ез у л ь т ат и . Осмислено фундаментальну роль культурно-цивілізаційного чинника у формуванні державної геополітичної стратегії у контексті ідей Юрія Липи, викладених у "Чорноморській Доктрині" та інших творах мислителя.
Досліджено й обґрунтовано, як, аналізуючи геополітичні процеси, мислитель розкриває світоглядно-ідеологічний вимір державотворення, наголошуючи на ролі культурно-цивілізаційних чинників у розвитку України та необхідності гармонійного поєднання військової сили з поступом культури й релігії.
Виявлено, що Юрій Липа розглядав Чорне море не лише як географічну акваторію, а як багатовимірний стратегічний простір, у якому перехрещуються військові, економічні, політичні та цивілізаційні інтереси. Саме тому він надавав особливого значення здатності України виступати провідним актором у регіоні, спираючись на власний потенціал чорноморського узбережжя та формуючи систему союзницьких відносин з іншими державами басейну.
В и сн о в к и . Доведено, що в державницькій геополітичній стратегії має бути засадничою синергія військово-стратегічних та культурно-цивілізаційних чинників. У той час як міцне військо є гарантією захисту державних кордонів, у лоні культури вибудовується конструкт ідентичності, система цінностей, що роблять нас нацією.
Підкреслено, що стійка обороноздатність неможлива без глибокого культурно-цивілізаційного фундаменту, який формує мотивацію до захисту держави, внутрішню згуртованість суспільства та готовність до самопожертви, а для цього, на думку Юрія Липи, необхідно поєднати розвиток військової сили з плеканням культури, релігії та моральних засад, що забезпечують довготривалу стійкість нації в умовах зовнішніх загроз.
Обґрунтовано, що осмислення ментальних засад українців здійснено мислителем як поєднання прагнень до справедливості, поваги до людської гідності та відповідальної військової дисципліни, морального консерватизму, релігійності, схильності до солідарності та самоорганізації, зокрема у формі традиційної толоки. Програмний характер ідей Юрія Липи спрямовано на досягнення національної консолідації, утвердження єдиної помісної авто-кефальної церкви, плекання високих моральних стандартів суспільства як необхідної умови успішного державо-творення та реалізації геополітичних цілей.
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
297.83 KB
Контрольна сума :
(MD5):348910459d7170a941bc7115f2a28bfd
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International