Темпоральні стани мовної діяльності: до проблеми розрізнення онтологічних та епістемологічних понять у науковій концепції Ф. де Соссюра

Просяник, О. (2021). Темпоральні стани мовної діяльності: до проблеми розрізнення онтологічних та епістемологічних понять у науковій концепції Ф. де Соссюра. Studia Linguistica, (18), 108–118. https://doi.org/10.17721/StudLing2021.18.108-118

У статті здійснено критичну оцінку проблеми синхронії/діахронії, міфологізованої в традиційній рецепції поглядів Фердинанда де Соссюра. Концепція Ф. де Соссюра відома, перш за все, у викладі “Курсу загальної лінгвістики” 1916 р., створеного колегами вченого. Опубліковані у 2002 р. автографічні матеріали Соссюра дають підставу переглянути основні положення його наукової концепції. У статті представлено розуміння темпоральних станів мовної діяльності в концепції “нового” Соссюра. Уважне прочитання автографів показало, що ключовим визначником існування об’єкта мовознавства для швейцарського лінгвіста був час. Мовну діяльність, мову і мовлення Соссюр розрізняє, перш за все, за їх темпоральними ознаками, а також за їх функціями. Мова є сукупністю одночасних різнопланових семіологічних відношень, тобто є ідіосинхронічною. Мовлення як одноразове висловлення і як дискурсивна ситуація загалом є дією, що полягає у створенні послідовного фонетичного ряду. Соссюр окреслює його як діахронічне за часовою ознакою і не пов’язує з історією мови. Мовна ж діяльність як цілісна функція людського досвіду є одночасно незмінною та функціонуючою у часі, тобто тривалою, панхронічною.