Слово – знак – мем

Хайдер, Т. (2025). Слово – знак – мем. Київські полоністичні студії, 41, 513–550. https://doi.org/10.17721/psk.2025.41.513-550

У статті розглянуто інтернет-мем як лінгвопрагматичний феномен, що виникає на основі прецедентних імен, висловів, подій та культурних образів й поєднує вербальні, візуальні та інтертекстуальні елементи. Показано, що основою мему є прецедентні імена, вислови, події та культурні образи, які в новому контексті набувають сатиричного, іронічного чи мобілізаційного змісту Здійснено порівняльний аналіз українського та польського медійного дискурсу, зокрема в контексті війни Росії проти України. Представлено, що меми функціонують як мовленнєві акти, де ілокутивна фаза реалізується через сатиру, сарказм, евфемізацію або політичний коментар, а перлокутивна – у впливі на громадську думку, формуванні колективної ідентичності та політичної мобілізації ілокутивна фаза реалізується у формі сатири, евфемізації чи політичного коментаря, тоді як перлокутивна полягає у впливі на громадську думку та формуванні колективної ідентичності. Особливу увагу приділено мультимодальній природі мемів, яка дозволяє поєднувати текст, зображення та культурні алюзії в єдиному комунікативному акті. На матеріалі українських та польських медіа (зокрема, приклади «Путлер», «Бавовна», «Русскій воєнний корабль, іди…», «Denaturatow», «Dziś kijek») виявлено, що в обох культурах меми є реакцією на прецедентні реалії – постаті, події та висловлювання, які вже стали знаковими в масовій свідомості й отримали нове життя у вигляді цифрових об-
разів. Зроблено висновок про необхідність подальшого дослідження проблем перекладу та транскультурної адаптації мемів, що зберігають або втрачають свою ілокутивну силу при інтерпретації різними аудиторіями. Наголошено на необхідності подальших досліджень проблем перекладу й транскультурної адаптації, оскільки меми можуть втрачати ілокутивну силу при перенесенні між мовними та культурними спільнотами.