Стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності: комунікаційний аспект
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
21 липня 2026 р.
Автор(и) :
Хилевич, Юлія Ігорівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Петькун, Світлана Михайлівна
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Хилевич, Ю. І. (2026). Стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності: комунікаційний аспект [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/34889
[ДСТУ] Хилевич Ю. І. Стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності: комунікаційний аспект : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 230 с.
Хилевич Ю. І. Стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності: комунікаційний аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертації досліджено формування стратегічної взаємодії, відносин і партнерства на основі національних інтересів України, а також удосконалення координації діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності, є одним із ключових завдань низки державних стратегій, зокрема: Стратегії національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни», Стратегії забезпечення державної безпеки, Стратегії боротьби з організованою злочинністю тощо. Для реалізації визначених стратегіями та планами завдань має бути запроваджено технології стратегічного менеджменту та відповідне ресурсне забезпечення, ключове значення серед яких полягає у стратегічній взаємодії та координації роботи суб’єктів правоохоронної діяльності, а також посилення їх інституційної спроможності у цій сфері.
Об’єкт дослідження – стратегічна взаємодія органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності.
Предмет дослідження – комунікаційний аспект стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування комунікаційного аспекту стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності та розробка на цій основі практичних пропозицій і рекомендацій щодо його вдосконалення.
У першому розділі на підставі аналізу сучасних наукових публікацій вітчизняних і закордонних дослідників питань взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, у тому числі на стратегічному рівні, встановлено, що стратегічна взаємодія суб’єктів правоохоронної діяльності є одним із пріоритетних завдань держави в контексті забезпечення національної безпеки і оборони України.
На основі аналізу наукових публікацій та з метою уточнення терміну «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності», доповнено та уточнено низку термінів, зокрема:
- «правоохоронна діяльність» – діяльність державних і недержавних суб’єктів публічного управління, що виконують функції із забезпечення правопорядку, безпеки та протидії корупції в межах наданих їм повноважень реалізують у чітко встановлених процесуальних межах свої права й обов’язки з питань захисту конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, власності, безпеки тощо;
- «стратегічна взаємодія у сфері публічного управління» – інтеракція суб’єктів публічного управління відповідно до затвердженої спільної стратегії та узгодженого чітко регламентованого нормативно-правовими актами плану дій з метою досягнення спільної більш значимої мети, що є можливою за умови досягнення управлінського резонансу, коли всі суб’єкти такої взаємодії чітко розуміють й однаково артикулюють кінцеву мету;
- «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності» – погоджені дії нормативно визначених рівноправних, адміністративно незалежних суб’єктів правоохоронної діяльності за цілями, часом і місцем на основі спільної керованої діяльності, що функціонально забезпечують виявлення, розслідування та запобігання правопорушенням на відповідній території із визначенням форм і напрямів стратегічної співпраці та партнерства.
Визначено та обґрунтовано основні функції правоохоронної діяльності, зокрема такі: охорони, профілактична, нагляду, регулювання, виховна. Сформульовано основні завдання правоохоронної діяльності, якими є захист: суспільного ладу держави, що встановлений Конституцією України; законних інтересів і прав усіх громадян держави, установ, організацій, підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності; територіальної цілісності та суверенітету України. Встановлено основні об’єкти правоохоронної діяльності, зокрема: встановлені Конституцією України права і свободи людини та громадянина; основи конституційного ладу, зокрема основи суспільного і державного ладу, визначені конституційними нормами, та основи місцевого самоврядування; режим законності у суспільстві; правопорядок; безпека особи, суспільства і держави; стан правосвідомості і правової культури в суспільстві тощо.
Виокремлено, охарактеризовано та запропоновано розподіл суб’єктів правоохоронної діяльності, зокрема: правоохоронні органи – суб’єкти, що наділені відповідними повноваженнями у цій сфері та правоохоронні організації – суб’єкти, що не наділені владними повноваженнями. Основними видами суб’єктів правоохоронної діяльності є: 1) правосуддя (зокрема судовий контроль); 2) викриття й розслідування злочинів, зокрема прокурорське кримінальне переслідування; 3) правозахисна діяльність прокуратури; 4) надання юридичної допомоги та інших правових послуг; 5) виконання судових рішень.
Доведено, що стратегічна взаємодія органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності спрямована на вдосконалення кількох принципів правоохоронної діяльності, а принципами взаємодії у сфері правоохоронної діяльності є такі: законність, гуманізм, гласність, дотримання прав і свобод людини (загально-правові принципи); планування, безперервності, добровільності, індивідуальності та колективності, науковості, конфіденційності, доцільності, самоврядування, територіальності, оперативності (спеціальні принципи). Зазначені принципи доповнюють один одного, визначаючи напрям і характер взаємодії суб’єктів правоохоронної діяльності та мають бути враховані під час розробки й удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб’єктів такої взаємодії.
У другому розділі здійснено аналіз чинних стратегій розвитку суб’єктів правоохоронної діяльності. З’ясовано, що метою розробки та реалізації стратегічних документів у сфері правоохоронної діяльності є забезпечення стратегічної та оперативної спроможності суб’єктів правоохоронної діяльності у служінні громадянам та захисту громадської та державної безпеки і порядку дотримання стандартів підзвітності громадянам в умовах дії надзвичайних правових режимів, а також інтеграції України в загальноєвропейський простір безпеки і справедливості.
З’ясовано, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні діє низка проєктів, підтримка яких здійснюється європейськими інституціями та організаціями.
Виявлено, що в рамках європейської та євроатлантичної інтеграції України суб’єкти правоохоронної діяльності здійснювали заходи з налагодження взаємодії та співпраці з інституціями ЄС та його державами-членами, зокрема: щодо Європейської Агенції прикордонної та берегової охорони (Frontex) (Status Agreement), з укладення імплементаційних протоколів з державами-членами ЄС та з державами походження (транзиту) нелегальних мігрантів; реалізації проєктів у межах програми «Горизонт Європа»; участь України в Механізмі цивільного захисту Союзу.
Здійснено аналіз стану нормативно-правового забезпечення стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, що містив розгляд міжнародних правових актів, національних нормативно-правових актів, які визначають загальні засади діяльності правоохоронних органів та регулюють їх правовий статус і акти, що визначають специфіку управління органами правоохоронної діяльності, підзаконні нормативні акти та акти локальної дії, а також акти індивідуальної дії. На підставі проведеного аналізу встановлено, що суб’єкти правоохоронної діяльності здійснюють інтеракції відповідно до міжнародних правових актів, за чітко регламентованими процедурами, закріпленими національними нормативно-правовими актами, а також відповідно до положень та інструкцій, що ухвалені підзаконними та локальними правовими актами.
Обґрунтовано особливості інституційно-організаційного забезпечення взаємодії органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності України, що полягає у створенні або розширені повноважень чинних органів виконавчої влади у сфері правоохоронної діяльності з питань налагодження взаємодії з іноземними підрозділами правоохоронних органів та з міжнародними організаціями.
Визначено особливості взаємодії органів виконавчої влади системи МВС, яка здійснюється на підставі спільно ухвалених інструкцій із забезпечення такої взаємодії, умов та способів залучення підрозділів та військових частин у разі загострення оперативної обстановки тощо. Взаємодія між МВС та її органами з іншими органами державної влади також здійснюється на підставі спільно ухвалених інструкцій взаємодії. Міжнародна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності здійснюється на підставі угод та меморандумів з чітко визначеними особливостями оперативного та стратегічного співробітництва. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері правоохоронної діяльності здійснюється за дво- та багатосторонніми організаційними формами, а також може здійснюватися між державами та між міжнародними організаціями.
У третьому розділі здійснено аналіз зарубіжного досвіду з питань стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, зокрема таких держав: США, Республіки Польща та Естонії та виявлено кращі практики для України: цілісна взаємодія та організація спільної діяльності з вільним взаємним доступом до реєстрів, інформаційних баз і платформ; усунення дублювання функцій між уповноваженими органами правопорядку та їх чіткий розподіл; функції державного координатора органів правопорядку здійснюють органи прокуратори.
Обґрунтовано етапи, що передують стратегічній взаємодії у сфері правоохоронної діяльності: державні стратегії та програми, функціонування стратегічних комунікацій в органах правоохоронної діяльності, розробка комунікаційних стратегій органів правопорядку, координація діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності та їх стратегічна взаємодія.
Розроблено ієрархію цілей координації та взаємодії суб’єктів правоохоронної діяльності: визначення конкретних завдань, що потребують стратегічної взаємодії, забезпечення повноцінного функціонування правоохоронної діяльності, поєднання різних видів діяльності для функціонування правоохоронної системи, досягнення узгодженості політики, стратегічних завдань і дій суб’єктів правоохоронної діяльності, досягнення їх інтеграції дій. Запропоновано утворення Національного координатора суб’єктів правоохоронної діяльності та визначено його завдання, зокрема: інтеграція процесу прийняття управлінських рішень; розробка та виконання середньострокових планів дій правоохоронних органів; організаційно-правове забезпечення взаємодії органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності, органів сектору безпеки та оборони, а також антикорупційних органів.
Запропоновано завдання Національного координатора у сфері правоохоронної діяльності, зокрема: створення і підтримка єдиного інформаційно-комунікаційного порталу для забезпечення взаємодії між усіма суб’єктами з відповідним рівнем доступу та доступу до інформаційних баз тощо.
Обґрунтовано та запропоновано складові стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності. Зокрема визначено суб’єктів стратегічної взаємодії та координації з урахуванням Національного координатора, технологічні чинники взаємодії; організаційні форми взаємодії.
Запропоновано практичні пропозиції та рекомендації суб’єктам правоохоронної діяльності щодо розвитку їх інституційної спроможності у здійсненні стратегічної взаємодії, що передбачає наявність відповідного рівня компетентностей у співробітників таких органів державної влади та їх ресурсного потенціалу.
Удосконалено основні критерії, яким мають відповідати органи правопорядку для участі у стратегічній взаємодії та запропоновано об’єднати їх у систему органів правопорядку, діяльність якої регламентуватиметься окремим законом «Про органи правопорядку в Україні».
Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційної роботи є такі:
уперше:
розроблено модель інституційного забезпечення стратегічної взаємодії у правоохоронній діяльності України, з урахуванням системного підходу особливостей взаємовідносин між суб’єктами правоохоронної діяльності за основними напрямами (правоохоронним, антикорупційним і безпековим) із здійсненням загальної горизонтальної координації їх діяльності на основі комунікаційних технологічних чинників, організаційних форм і видів координаційних рішень як підґрунтя для їх стратегічної взаємодії та партнерства;
удосконалено:
сукупність принципів стратегічної взаємодії органів публічного управління правоохоронної сфери шляхом узагальнення принципів діяльності суб’єктів правоохоронної сфери та стратегічних комунікацій, а саме: зв’язок із державними документами стратегічного розвитку правоохоронної сфери; координація і синхронізація дій усіх учасників взаємодії; доцільність та спрямованість на результат; оперативність та безперервність; конфіденційність; масштабність і територіальність;
критерії приналежності сфери правоохоронної діяльності до публічного управління, за функціональною ознакою: чітке узгодження із виявленням, розкриттям, розслідуванням, припиненням і запобігання кримінальних правопорушень; здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування; легальне застосування від імені держави сили та примусових заходів; охорона права як головного напряму діяльності та безпосередньо передбаченої законом;
етапи розробки комунікаційних стратегій суб’єктами правоохоронної діяльності як основи для їх стратегічної взаємодії, зокрема: підготовчий (відповідність загальнодержавній меті, цілі поведінки усіх суб’єктів, ситуаційний аналіз, очікувана поведінка об’єктів впливу, ключові повідомлення), планування (детальний опис управління реалізацією комунікаційних заходів, моніторинг та одиниці вимірювання, оцінювання впливу на стейкхолдерів, календарний графік, бюджет комунікаційної стратегії), реалізація (здійснення стратегічної взаємодії та досягнення очікуваних результатів);
набули подальшого розвитку:
понятійно-категорійний апарат галузі знань публічного управління та адміністрування шляхом авторських доповнень та уточнень основних понять: «правоохоронна діяльність» – діяльність державних і недержавних суб’єктів публічного управління, що виконують функції із забезпечення правопорядку, безпеки та протидії корупції в межах наданих їм повноважень реалізують у чітко встановлених процесуальних межах свої права й обов’язки з питань захисту конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, власності, безпеки тощо; «стратегічна взаємодія у сфері публічного управління» –взаємозацікавлена та взаємовідповідальна співпраця суб’єктів публічного управління відповідно до затвердженої спільної стратегії та узгодженого чітко регламентованого нормативно-правовими актами плану дій для досягнення значимої мети за умови обов’язкової управлінської відповідальності кожного з них; «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності» – узгоджена діяльність суб’єктів правоохоронної системи, що функціонально забезпечують виявлення, розслідування правопорушень та запобігання їм на основі визначення форм і напрямів стратегічної співпраці та партнерства;
обґрунтування доцільності застосування стратегічного та комунікаційного менеджменту у діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності, що полягає у поєднанні методів прогнозування, планування та програмно-цільового управління, у тому числі комунікаційних заходів для забезпечення стратегічної взаємодії;
тенденції запровадження кращих зарубіжних практик щодо стратегічної взаємодії та координації діяльності суб’єктів правопорядку шляхом розподілу функцій, а також ухвалення консолідованого нормативно-правового акту, що регламентує їх діяльність та особливості взаємодії;
наукові підходи щодо вдосконалення національного законодавства з питань правоохоронної діяльності, зокрема: унормування суб’єктів правоохоронної діяльності, модернізації системи управління органами правопорядку, забезпечення належного рівня їх взаємодії.
Ключові слова: стратегічна взаємодія, публічне управління, правоохоронна діяльність, комунікаційний менеджмент, стратегічний менеджмент, комунікаційна стратегія, стратегічні комунікації, суб’єкт правоохоронної діяльності, стратегія національної безпеки, державна безпека, Національний координатор, стратегічний розвиток, стратегічне партнерство, співпраця.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертації досліджено формування стратегічної взаємодії, відносин і партнерства на основі національних інтересів України, а також удосконалення координації діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності, є одним із ключових завдань низки державних стратегій, зокрема: Стратегії національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни», Стратегії забезпечення державної безпеки, Стратегії боротьби з організованою злочинністю тощо. Для реалізації визначених стратегіями та планами завдань має бути запроваджено технології стратегічного менеджменту та відповідне ресурсне забезпечення, ключове значення серед яких полягає у стратегічній взаємодії та координації роботи суб’єктів правоохоронної діяльності, а також посилення їх інституційної спроможності у цій сфері.
Об’єкт дослідження – стратегічна взаємодія органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності.
Предмет дослідження – комунікаційний аспект стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування комунікаційного аспекту стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності та розробка на цій основі практичних пропозицій і рекомендацій щодо його вдосконалення.
У першому розділі на підставі аналізу сучасних наукових публікацій вітчизняних і закордонних дослідників питань взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, у тому числі на стратегічному рівні, встановлено, що стратегічна взаємодія суб’єктів правоохоронної діяльності є одним із пріоритетних завдань держави в контексті забезпечення національної безпеки і оборони України.
На основі аналізу наукових публікацій та з метою уточнення терміну «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності», доповнено та уточнено низку термінів, зокрема:
- «правоохоронна діяльність» – діяльність державних і недержавних суб’єктів публічного управління, що виконують функції із забезпечення правопорядку, безпеки та протидії корупції в межах наданих їм повноважень реалізують у чітко встановлених процесуальних межах свої права й обов’язки з питань захисту конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, власності, безпеки тощо;
- «стратегічна взаємодія у сфері публічного управління» – інтеракція суб’єктів публічного управління відповідно до затвердженої спільної стратегії та узгодженого чітко регламентованого нормативно-правовими актами плану дій з метою досягнення спільної більш значимої мети, що є можливою за умови досягнення управлінського резонансу, коли всі суб’єкти такої взаємодії чітко розуміють й однаково артикулюють кінцеву мету;
- «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності» – погоджені дії нормативно визначених рівноправних, адміністративно незалежних суб’єктів правоохоронної діяльності за цілями, часом і місцем на основі спільної керованої діяльності, що функціонально забезпечують виявлення, розслідування та запобігання правопорушенням на відповідній території із визначенням форм і напрямів стратегічної співпраці та партнерства.
Визначено та обґрунтовано основні функції правоохоронної діяльності, зокрема такі: охорони, профілактична, нагляду, регулювання, виховна. Сформульовано основні завдання правоохоронної діяльності, якими є захист: суспільного ладу держави, що встановлений Конституцією України; законних інтересів і прав усіх громадян держави, установ, організацій, підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності; територіальної цілісності та суверенітету України. Встановлено основні об’єкти правоохоронної діяльності, зокрема: встановлені Конституцією України права і свободи людини та громадянина; основи конституційного ладу, зокрема основи суспільного і державного ладу, визначені конституційними нормами, та основи місцевого самоврядування; режим законності у суспільстві; правопорядок; безпека особи, суспільства і держави; стан правосвідомості і правової культури в суспільстві тощо.
Виокремлено, охарактеризовано та запропоновано розподіл суб’єктів правоохоронної діяльності, зокрема: правоохоронні органи – суб’єкти, що наділені відповідними повноваженнями у цій сфері та правоохоронні організації – суб’єкти, що не наділені владними повноваженнями. Основними видами суб’єктів правоохоронної діяльності є: 1) правосуддя (зокрема судовий контроль); 2) викриття й розслідування злочинів, зокрема прокурорське кримінальне переслідування; 3) правозахисна діяльність прокуратури; 4) надання юридичної допомоги та інших правових послуг; 5) виконання судових рішень.
Доведено, що стратегічна взаємодія органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності спрямована на вдосконалення кількох принципів правоохоронної діяльності, а принципами взаємодії у сфері правоохоронної діяльності є такі: законність, гуманізм, гласність, дотримання прав і свобод людини (загально-правові принципи); планування, безперервності, добровільності, індивідуальності та колективності, науковості, конфіденційності, доцільності, самоврядування, територіальності, оперативності (спеціальні принципи). Зазначені принципи доповнюють один одного, визначаючи напрям і характер взаємодії суб’єктів правоохоронної діяльності та мають бути враховані під час розробки й удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб’єктів такої взаємодії.
У другому розділі здійснено аналіз чинних стратегій розвитку суб’єктів правоохоронної діяльності. З’ясовано, що метою розробки та реалізації стратегічних документів у сфері правоохоронної діяльності є забезпечення стратегічної та оперативної спроможності суб’єктів правоохоронної діяльності у служінні громадянам та захисту громадської та державної безпеки і порядку дотримання стандартів підзвітності громадянам в умовах дії надзвичайних правових режимів, а також інтеграції України в загальноєвропейський простір безпеки і справедливості.
З’ясовано, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні діє низка проєктів, підтримка яких здійснюється європейськими інституціями та організаціями.
Виявлено, що в рамках європейської та євроатлантичної інтеграції України суб’єкти правоохоронної діяльності здійснювали заходи з налагодження взаємодії та співпраці з інституціями ЄС та його державами-членами, зокрема: щодо Європейської Агенції прикордонної та берегової охорони (Frontex) (Status Agreement), з укладення імплементаційних протоколів з державами-членами ЄС та з державами походження (транзиту) нелегальних мігрантів; реалізації проєктів у межах програми «Горизонт Європа»; участь України в Механізмі цивільного захисту Союзу.
Здійснено аналіз стану нормативно-правового забезпечення стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, що містив розгляд міжнародних правових актів, національних нормативно-правових актів, які визначають загальні засади діяльності правоохоронних органів та регулюють їх правовий статус і акти, що визначають специфіку управління органами правоохоронної діяльності, підзаконні нормативні акти та акти локальної дії, а також акти індивідуальної дії. На підставі проведеного аналізу встановлено, що суб’єкти правоохоронної діяльності здійснюють інтеракції відповідно до міжнародних правових актів, за чітко регламентованими процедурами, закріпленими національними нормативно-правовими актами, а також відповідно до положень та інструкцій, що ухвалені підзаконними та локальними правовими актами.
Обґрунтовано особливості інституційно-організаційного забезпечення взаємодії органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності України, що полягає у створенні або розширені повноважень чинних органів виконавчої влади у сфері правоохоронної діяльності з питань налагодження взаємодії з іноземними підрозділами правоохоронних органів та з міжнародними організаціями.
Визначено особливості взаємодії органів виконавчої влади системи МВС, яка здійснюється на підставі спільно ухвалених інструкцій із забезпечення такої взаємодії, умов та способів залучення підрозділів та військових частин у разі загострення оперативної обстановки тощо. Взаємодія між МВС та її органами з іншими органами державної влади також здійснюється на підставі спільно ухвалених інструкцій взаємодії. Міжнародна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності здійснюється на підставі угод та меморандумів з чітко визначеними особливостями оперативного та стратегічного співробітництва. Встановлено, що міжнародне співробітництво у сфері правоохоронної діяльності здійснюється за дво- та багатосторонніми організаційними формами, а також може здійснюватися між державами та між міжнародними організаціями.
У третьому розділі здійснено аналіз зарубіжного досвіду з питань стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності, зокрема таких держав: США, Республіки Польща та Естонії та виявлено кращі практики для України: цілісна взаємодія та організація спільної діяльності з вільним взаємним доступом до реєстрів, інформаційних баз і платформ; усунення дублювання функцій між уповноваженими органами правопорядку та їх чіткий розподіл; функції державного координатора органів правопорядку здійснюють органи прокуратори.
Обґрунтовано етапи, що передують стратегічній взаємодії у сфері правоохоронної діяльності: державні стратегії та програми, функціонування стратегічних комунікацій в органах правоохоронної діяльності, розробка комунікаційних стратегій органів правопорядку, координація діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності та їх стратегічна взаємодія.
Розроблено ієрархію цілей координації та взаємодії суб’єктів правоохоронної діяльності: визначення конкретних завдань, що потребують стратегічної взаємодії, забезпечення повноцінного функціонування правоохоронної діяльності, поєднання різних видів діяльності для функціонування правоохоронної системи, досягнення узгодженості політики, стратегічних завдань і дій суб’єктів правоохоронної діяльності, досягнення їх інтеграції дій. Запропоновано утворення Національного координатора суб’єктів правоохоронної діяльності та визначено його завдання, зокрема: інтеграція процесу прийняття управлінських рішень; розробка та виконання середньострокових планів дій правоохоронних органів; організаційно-правове забезпечення взаємодії органів публічного управління у сфері правоохоронної діяльності, органів сектору безпеки та оборони, а також антикорупційних органів.
Запропоновано завдання Національного координатора у сфері правоохоронної діяльності, зокрема: створення і підтримка єдиного інформаційно-комунікаційного порталу для забезпечення взаємодії між усіма суб’єктами з відповідним рівнем доступу та доступу до інформаційних баз тощо.
Обґрунтовано та запропоновано складові стратегічної взаємодії у сфері правоохоронної діяльності. Зокрема визначено суб’єктів стратегічної взаємодії та координації з урахуванням Національного координатора, технологічні чинники взаємодії; організаційні форми взаємодії.
Запропоновано практичні пропозиції та рекомендації суб’єктам правоохоронної діяльності щодо розвитку їх інституційної спроможності у здійсненні стратегічної взаємодії, що передбачає наявність відповідного рівня компетентностей у співробітників таких органів державної влади та їх ресурсного потенціалу.
Удосконалено основні критерії, яким мають відповідати органи правопорядку для участі у стратегічній взаємодії та запропоновано об’єднати їх у систему органів правопорядку, діяльність якої регламентуватиметься окремим законом «Про органи правопорядку в Україні».
Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційної роботи є такі:
уперше:
розроблено модель інституційного забезпечення стратегічної взаємодії у правоохоронній діяльності України, з урахуванням системного підходу особливостей взаємовідносин між суб’єктами правоохоронної діяльності за основними напрямами (правоохоронним, антикорупційним і безпековим) із здійсненням загальної горизонтальної координації їх діяльності на основі комунікаційних технологічних чинників, організаційних форм і видів координаційних рішень як підґрунтя для їх стратегічної взаємодії та партнерства;
удосконалено:
сукупність принципів стратегічної взаємодії органів публічного управління правоохоронної сфери шляхом узагальнення принципів діяльності суб’єктів правоохоронної сфери та стратегічних комунікацій, а саме: зв’язок із державними документами стратегічного розвитку правоохоронної сфери; координація і синхронізація дій усіх учасників взаємодії; доцільність та спрямованість на результат; оперативність та безперервність; конфіденційність; масштабність і територіальність;
критерії приналежності сфери правоохоронної діяльності до публічного управління, за функціональною ознакою: чітке узгодження із виявленням, розкриттям, розслідуванням, припиненням і запобігання кримінальних правопорушень; здійснення оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування; легальне застосування від імені держави сили та примусових заходів; охорона права як головного напряму діяльності та безпосередньо передбаченої законом;
етапи розробки комунікаційних стратегій суб’єктами правоохоронної діяльності як основи для їх стратегічної взаємодії, зокрема: підготовчий (відповідність загальнодержавній меті, цілі поведінки усіх суб’єктів, ситуаційний аналіз, очікувана поведінка об’єктів впливу, ключові повідомлення), планування (детальний опис управління реалізацією комунікаційних заходів, моніторинг та одиниці вимірювання, оцінювання впливу на стейкхолдерів, календарний графік, бюджет комунікаційної стратегії), реалізація (здійснення стратегічної взаємодії та досягнення очікуваних результатів);
набули подальшого розвитку:
понятійно-категорійний апарат галузі знань публічного управління та адміністрування шляхом авторських доповнень та уточнень основних понять: «правоохоронна діяльність» – діяльність державних і недержавних суб’єктів публічного управління, що виконують функції із забезпечення правопорядку, безпеки та протидії корупції в межах наданих їм повноважень реалізують у чітко встановлених процесуальних межах свої права й обов’язки з питань захисту конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, власності, безпеки тощо; «стратегічна взаємодія у сфері публічного управління» –взаємозацікавлена та взаємовідповідальна співпраця суб’єктів публічного управління відповідно до затвердженої спільної стратегії та узгодженого чітко регламентованого нормативно-правовими актами плану дій для досягнення значимої мети за умови обов’язкової управлінської відповідальності кожного з них; «стратегічна взаємодія у сфері правоохоронної діяльності» – узгоджена діяльність суб’єктів правоохоронної системи, що функціонально забезпечують виявлення, розслідування правопорушень та запобігання їм на основі визначення форм і напрямів стратегічної співпраці та партнерства;
обґрунтування доцільності застосування стратегічного та комунікаційного менеджменту у діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності, що полягає у поєднанні методів прогнозування, планування та програмно-цільового управління, у тому числі комунікаційних заходів для забезпечення стратегічної взаємодії;
тенденції запровадження кращих зарубіжних практик щодо стратегічної взаємодії та координації діяльності суб’єктів правопорядку шляхом розподілу функцій, а також ухвалення консолідованого нормативно-правового акту, що регламентує їх діяльність та особливості взаємодії;
наукові підходи щодо вдосконалення національного законодавства з питань правоохоронної діяльності, зокрема: унормування суб’єктів правоохоронної діяльності, модернізації системи управління органами правопорядку, забезпечення належного рівня їх взаємодії.
Ключові слова: стратегічна взаємодія, публічне управління, правоохоронна діяльність, комунікаційний менеджмент, стратегічний менеджмент, комунікаційна стратегія, стратегічні комунікації, суб’єкт правоохоронної діяльності, стратегія національної безпеки, державна безпека, Національний координатор, стратегічний розвиток, стратегічне партнерство, співпраця.
Ключові слова :
стратегічна взаємодія публічне управління правоохоронна діяльність комунікаційний менеджмент стратегічний менеджмент комунікаційна стратегія стратегічні комунікації суб’єкт правоохоронної діяльності стратегія національної безпеки державна безпека Національний координатор стратегічний розвиток стратегічне партнерство співпраця. strategic cooperation public administration law enforcement communication management strategic management communication strategy strategic communications law enforcement agency national security strategy national security National Coordinator strategic development strategic partnership cooperation.
Галузі знань та спеціальності :
D4 Публічне управління та адміністрування
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
3.22 MB
Контрольна сума :
(MD5):d6239b494039f85284daee9d1786ceb1
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International