Микола Лебедь: здобуття і втрата урядуючого провідництва в ОУН (вересень 1941 – травень 1943): DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.158.2

Гай-Нижник, П. (2024). MYKOLA LEBED: ACQUISITION AND LOSS OF GOVERNING LEADERSHIP IN THE OUN (SEPTEMBER 1941 – MAY 1943): DOI: https://doi.org/. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 158(1), 12–19. https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.158.2

Вступ. Досліджено і проаналізовано обставини і причини зайняття й втрати Миколою Лебедем посади урядуючого провідника в Організації українських націоналістів самостійників-державників (Революційному Проводі ОУН).
Результати. Наукова новизна статті полягає у розкритті маловідомих сторінок історії Революційного проводу Організації українських націоналістів загалом й місця і ролі у її керівництві Миколи Лебедя зокрема. Безпосередньо йдеться про обставини посідання та втрати М. Лебедем посади урядуючого провідника ОУН, виникнення і загострення протиріч його бачення політики і внутрішнього функціонування Організації з рештою членів керівництва ОУН, зокрема з М. Прокопом, І. Климів, Р. Шухевичем та іншими.
Висновки. Встановлено, що основною причиною усунення М. Лебедя з посади урядуючого провідника ОУН були його методи керівництва у Проводі Організації, а також розходження з окремими членами Проводу ОУН у питаннях тактики і стратегії діяльності ОУН в умовах репресій проти націоналістів-революціонерів та перебігу воєнних дій німецько-радянської війни на теренах України тощо. З'ясовано, що на особистісному рівні М. Лебедь увійшов у гострий конфлікт з М. Прокопом ("Володимиром", "Гармашем") та з І. Климівим ("Легендою"). Невдовзі глибокі протиріччя з Р. Шухевичем ("Туром"), Д. Маївським ("Косарем", "Тарасом") та З. Матлою ("Дніпровим") призвели до сепаратного позбавлення М. Лебедя ("Рубана") важелів урядування і провідництва Організацією, яке у серпні 1943 р. було легітимізовано рішенням Третього (надзвичайного) Великого збору ОУН.