МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ: УТВЕРДЖЕННЯ МОРАЛЬНИХ ЧЕСНОТ

Omelchenko, V. (2025). METROPOLITAN ANDREY SHEPTYTSKY: CONFIRMING MORAL VIRTUES. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philosophy, 1(12), 89–94. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2025/12-15/23

Вст у п . Присвячено осмисленню постаті митрополита Андрея Шептицького, діяльність якого є втіленням моральних чеснот та ролі церкви в часи війни та післявоєнного стану як одного з чинників єдності нації. Розглянуто світоглядні, громадянські, мистецько-меценатські чинники формування особистості Андрея Шептицького. Проілюстровано те, яким чином митрополит поєднував церковне служіння з такими напрямами діяльності, як освітньою, суспільною, культурною, громадсько-політичною, підтримкою жіноцтва, гуманістичною, адже в основі всіх напрямів діяльності митрополита – служіння Богу і людям, своїм прикладом і справами він надихав людей бути кращими, бути морально зрілими громадянами.
Мет о ди . Використано класичні методи як історико-філософського аналізу, так і гуманітарних наук. Поряд із методом біографічного аналізу життєпису Андрея Шептицького ми послуговувались основними принципами наукового пізнання: об'єктивності та системності, аналізу, узагальнення, пояснення.
Резу л ь т а ти . Розкрито особливості життєпису митрополита Андрея Шептицького (Романа-Марія-Александра), його походження зі старовинного боярського роду, що справило вплив на формування його світогляду. Осмислено діяльність Андрея Шептицького на митрополичому престолі (на який він вступив 12 січня 1901 р.), яка виходить за межі релігійного служіння і охоплює національне життя громади, нації. Розкрито напрями діяльності митрополита, які сприяли національно-культурному відродженню. Зазначено про один із чинників формування його громадянської ідентичності і державницької ідеології (знайомство з лідером київської громади, професором історії Київського університету Володимиром Антоновичем). Розкрито передумови, що сприяли його захопленню мистецтвом, і це надалі зумовило викладання курсу історії церковного мистецтва в Богословській академії. Досліджено постать Андрея Шептицького як мецената українського мистецтва (запрошення ним до Львова і підтримка митця Олекси Новаківського), роль митрополита як фундатора Національного Музею у Львові.
Висновки . Доведено, що більшовицькі окупанти вбачали загрозу для панування свого режиму в особі Андрея Шептицького, зрештою вдавалися до переслідування митрополита як за життя (арешт 1914 р.), заслання 1914–1917 рр.), так і після, фальсифікуючи історичну правду про його діяльність. Обґрунтовано, що митрополит Андрей Шептицький створював належні умови для виховання і підготування нової плеяди священнослужителів, які здобували фундаментальні знання, зокрема з філософії, історії, культури. За допомогою просвіти він підтримував міжпоколінні зв'язки, національну свідомість. Митрополиту вдалося втілити стратегію, що об'єднала чинники інтелектуального, духовного, просвітницького, культурно-мистецького начал, які надалі сприяли формуванню плеяди послідовників, лідерів, завдяки яким ми почасти вистояли як нація у найтемніші часи. Доведено, що митрополит Андрей Шептицький є реформатором за своїми поглядами, йому вдалося запровадити до церковного богослужіння українську мову, реформувати богословську освіту. Усвідомлюючи необхідність формування і виховання нової генерації духовенства, він усіляко підтримував шкільництво, духовні семінарії, культурно-просвітницькі об'єднання, стажування студентів-богословів закордоном, видання релігійно-просвітницьких часописів.