Лінгвопрагматичні особливості функціонування тропеїчних засобів у смисловому полі роману Г. Деледди "Плющ"

Охріменко, В. (2024). Лінгвопрагматичні особливості функціонування тропеїчних засобів у смисловому полі роману Г. Деледди "Плющ". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, 46, 70-87. https://doi.org/10.17721/2663-6530.2024.46.06

У статті проаналізовано лінгвопрагматичний потенціал тропеїчних засобів у смисловому полі роману декадансу Г. Деледди «Плющ» як відображення авторської інтенції – зображення розчарування, безнадії, кризи суспільного устрою та занепаду шляхетних родин Сардинії. Встановлено, що смислове поле роману ґрунтується на поляризованих референтних групах, які складають суб’єкти-персонажі, що належать до вищих або нижчих прошарків населення, а поляризована оцінка (негативна vs позитивна) визначається ядром референтної групи – суб’єктом-персонажем. До приядерної зони відносяться помешкання, оточуючі предмети, природні артефакти. Напрям типізації умов смислотворення задається ядром референтної групи та його іманентною властивістю, що визначає дискретизацію смислового простору.

Смислове поле напруги в межах художнього твору створюється специфічним вживанням тропів. Ключовим тропом є розширена антитеза, що включає уподібнення, персоніфікацію та епітети. В макроакті дескрипції семантика дієслів руху у складі персоніфікацій може набувати негативно-оцінного значення, а локативні маркери можуть входити до складу розширеної антитези.

Під впливом смислового поля лексичні одиниці нейтральної семантики можуть набувати негативно-оцінного значення. Референтні групи, які складають суб’єкти-персонажі, що належать до вищих прошарків населення, та їх іманентна властивість – неспроможність до рішучих дій, визначають вербалізацію системоформотворчих смислів, властивих модальному значенню заперечної можливості. Уподібнення вживаються на позначення негативних емоцій, негативного стану, нестачі життєвих сил, неспроможності здійснювати контроль ситуації. У романі декадансу використовується колірна символіка. Світлі та темні кольори вживаються у складі розширених антитез, до складу яких входять епітети.