Освітні осередки української діаспори в Празі як чинник збереження національної ідентичності

Кагамлик, С. (2025). Освітні осередки української діаспори в Празі як чинник збереження національної ідентичності. Українознавство, 4(97), 230-240. https://doi.org/10.17721/2413-7065.4(97).2025.347357

Актуальність. Українська діаспора в Празі, яка стала унікальним національним феноменом, має свої давні стійкі традиції. Чехо-Словаччина, згодом Чеська Республіка, завжди була привабливою країною для українців: локалізація в центрі Європи, культурна і мовна близькість, сприятливі умови для навчання і проживання, престиж освітніх закладів, а останнім часом – розгортання процесів євроінтеграції та умови російсько-української війни створювали потужну мотивацію прибути сюди і мати повноцінну присутність у загальноєвропейському міграційному просторі. Історичні традиції суспільно-політичної та культурно-освітньої діяльності еміграції міжвоєнного періоду стали основою для формування нових центрів української діаспори та знайшли своє відображення в її сьогоденні. Інноваційні українознавчі практики – освітні проєкти та методики викладання предметів – відіграють значну роль у збереженні національної ідентичності.
Мета – на основі широкого спектра відповідних публікацій та матеріалів Празького архіву ЦДАВО України проаналізувати головні етапи формування українських освітніх осередків у Празі та особливості їхньої діяльності на сучасному етапі.  
Висновки. Підтверджуються високі здобутки української еміграції XX ст. (між двома світовими війнами), яка започаткувала важливі для збереження державності й національної ідентичності українців культурно-просвітницькі установи, найголовнішими з яких є нині діючий у Мюнхені Український вільний університет та Високий педагогічний інститут імені М. Драгоманова. Історичні традиції громадсько-політичної і культурно-освітньої активності еміграції міжвоєнної доби стали підґрунтям для формування нових осередків української діаспори в Празі й знаходять своє віддзеркалення в її сьогоденні. Окремі освітні центри, такі як Українська гімназія в Празі, стали результатом спільних зусиль як українців Чехії, так і київських освітян. Учителі сучасних українських освітніх осередків («Ерудит», «School from my Friends» та  ін.) пропонують інноваційні українознавчі практики – методики викладання предметів, зокрема української історії як невід’ємної частини європейської, водночас з метою збереження української національної ідентичності. В умовах припинення урядом Чеської Республіки цільових програм і фінансових дотацій для українських шкіл необхідні нові  ефективні моделі – проєкти  державної підтримки з боку України, акредитація освітніх програм, які досі не отримали офіційного визнання.