Фаворитизм як прояв корупції та управлінської некомпетентності

Лікарчук, Наталія Василівна

doi:10.17721/2616-9193.2019/11-2/7

Фаворитизм як прояв корупції та управлінської некомпетентності

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

2019

Автор(и) :

Лікарчук, Наталія Василівна

Kафедра державного управліня

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/15358

DOI :

10.17721/2616-9193.2019/11-2/7

Журнал :

Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління

Випуск :

1(11)

ISSN :

2616-9207

Початкова сторінка :

17

Кінцева сторінка :

22

Цитування :

[APA 7] Лікарчук, Н. В. (2019). Фаворитизм як прояв корупції та управлінської некомпетентності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, (1(11)), 17–22. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2019/11-2/7

[ДСТУ] Лікарчук Н. В. Фаворитизм як прояв корупції та управлінської некомпетентності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. 2019. № 1(11). С. 17—22. DOI: 10.17721/2616-9193.2019/11-2/7 (дата звернення: 25.07.2026).

В статті аналізуються підходи, які застосовуються під час кадрового добору і формування кадрової політики в Україні. Стверджується, що основним критерієм призначення на ключові посади стала наявність близьких родинних та "дружніх" зв’язків, спільний бізнес, загальні інтереси, власні потреби та протекція, - мова йде про фаворитизм. Визначається, що фаворитизм – це тип комунікації, що формує соціальні зв’язки, які "прогресують" у періоди криз, трансформацій, тобто в періоди соціальних змін; це певна культура поведінки, бачення світу й нав’язування своєї точки зору (особистої) на кадрову політику в колективі.
В українських реаліях фаворитизм став аномальною зоною в системі державного управління на різних рівнях, де спостерігається: незлагоджена робота в колективі; розмитість функціональних обов’язків співробітників; відсутність мотивації у роботі колективу; некомпетентність фаворитів, яка списується на інших.
Зазначається, що фаворитизм важко діагностувати, але йому притаманні певні ознаки: відсутність кваліфікаційних якостей у фаворита; швидке кар’єрне зростання; використання механізму "quid pro quo" - непряма форма відносин; одному із співробітників вибачається порушення всезагальних правил і норм, трудової дисципліни; супровід керівника на ділових зустрічах, переговорах; прийняття некомпетентних рішень; постійне вихваляння, переважно за організацію процесу, а не за результат.
Зазначено, що фаворитизм це антикомандний стиль управління, який веде до політики непрофесіоналізму, руйнування конкуренції, втрати внутрішньої кон’юктури командної роботи, соціального відчуження, тому визначається і як прояв корупційних дій, і як прояв професійної некомпетентності топ-менеджерів.