Передумови інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління України

Савков, А., & Сивак, Т. (2019). Передумови інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, (12), 50-63. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2019/12-5/8

Мета статті полягає у комплексному дослідженні інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління України та визначені основних етапів і передумов цього процесу.
Під час дослідження використовувався комплекс конкретно- та загальнонаукових методів і підходів: феноменологічний, міждисциплінарний, діалектичний, аналізу, синтезу, узагальнення, групування та системного аналізу.
У статті представлене визначення інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління, яке автори обґрунтовують як процес і результат процесу виникнення, становлення, нормативного й організаційного їх забезпечення як цілеспрямованої послідовної діяльності суб’єктів публічного управління з формування та реалізації державних політик і стратегій з метою забезпечення стратегічного позиціонування та зміни суспільних станів, подій і явищ. Сформульовано основі етапи інституціоналізації як універсальний процес, що проходить такі стадії: виникнення потреби та формулювання цілей; формування соціальних умов і можливостей; формування і розвиток організаційних структур; законодавче закріплення норм і правил, встановлення системи санкцій; комплексна інтеграція соціальної діяльності. Встановлено, що стратегічні комунікації у системі публічного управління знаходяться на передінституціональному етапі, що характеризується усвідомленням потреби, необхідністю формулювання цілей, формування умов і можливостей для їх реалізації. Основними передумови інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління визначено: безпекові, ціннісно-ідеологічні, нормативно-правові та такі, що визначаються потребою суспільства у забезпеченні ефективного стратегічного управління та спільного вироблення стратегічних цілей розвитку держави.
Наукова новизна статті полягає у проведенні аналізу передумов інституціоналізації стратегічних комунікацій у системі публічного управління та визначенні і характеристиці основних її етапів і особливостей.
Практична значимість статті пов’язана з можливістю подальшого використання її матеріалів у діяльності органів публічного управління у процесі розробки та реалізації концепції стратегічних комунікацій у публічному управлінні та навчальному процесі, науково-дослідних розвідках з питань удосконалення публічного управління й адміністрування в Україні.