ПРОЦЕДУРА ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ДОКАЗІВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПОРЯДОК ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

Пилипчук, О. П. (2019). THE PROCEDURE OF DEFINES THE VOLUME OF EVIDENCE IN THE COURT OF FIRST INSTANCE AND THE SYSTEM OF THEIR RESEARCH. Вісник кримінального судочинства(4), 174–184. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/174-184

Анотація. Стаття присвячена проблемам визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження на початковому етапі судового розгляду кримінального провадження, в тому числі й тих, що виникли у зв’язку із внесенням змін від 04 жовтня 2019 у Кримінальний процесуальний Кодекс України (далі – КПК).
Метою статті є аналіз законодавства та запропонування шляхів удосконалення чинного законодавства з метою оптимізації процедур, спрямованих на планування дослідження доказів у суді першої інстанції.
Чинний КПК передбачає, що обсяг доказів, які підлягають дослідженню, суд одержує не у вигляді протоколів, речових доказів або інших матеріалів, а з вступної промови, яка проголошується сторонами на початку судового засідання. Вступна промова – це перша інформація, яка будує уявлення суду про докази, за допомогою яких сторони мають намір обґрунтовувати підставність своїх правових позицій стосовно обвинувачення, їх належність, допустимість і достатність, черговість їх дослідження в судовому засіданні, а також зміст інших правових позицій сторін у даному провадженні. Під час проголошення вступної промови, сторони наводять той обсяг доказів на яких будується їх позиція, після чого, суд має дослідити подані ними докази. Для побудови структурного та логічного дослідження доказів, необхідний план такого дослідження та встановити порядок дослідження доказів.
Під поняттям ’порядок дослідження доказів’, пропонується розуміти певну послідовність та черговість дій, яка буде залежати від конкретного кримінального провадження. Під час дослідження доказів, суд має враховувати особливості провадження; особливості доказів, які подаються сторонами; орієнтуватись скільки часу потрібно для вивчення поданих доказів. Якщо сторона ставить питання про недопустимість доказу, такий сумнів має бути письмово оформлений із наданням відповідних доказів. Сторона, яка заперечує проти такої письмової заяви, має спростувати таку заяву, надавши суду свої аргументи.
Оскільки у кримінальному процесуальному кодексі відсутні поняття «обсяг доказів, що підлягають дослідженню» та «порядок дослідження доказів» був проведений аналіз наукової літератури стосовно тлумачення цих понять. Визначення таких термінів у КПК України
дало б можливість вирішувати чітке тлумачення питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановити чіткий порядок їх дослідження з урахуванням особливостей конкретного кримінального провадження.