Стратегії інформаційного тероризму в російському медіадискурсі (2022–2025)

Городенко, Л., Цимбаленко, Є. (2025). Strategies of information terrorism in Russian media discourse (2022–2025). Scientific Notes of the Institute of Journalism, 87(2), 190–205. https://doi.org/10.17721/2522-1272.2025.87.15

У цій статті досліджується феномен інформаційного тероризму в російському медіадискурсі протягом 2022–2025 років, зосереджуючись на систематичному використанні лінгвістичних, візуальних та наративних стратегій, що зображують Україну як джерело «терористичної загрози». Дослідження інтегрує теоретичні підходи до дискурсу тероризму (Шмід, Джексон, Бурдьє, Ентман) з корпусним аналізом російських державних ЗМІ. Використовуючи такі методи, як вибірка ключових слів на основі подій та кодування в MAXQDA, було визначено чотири домінуючі стратегічні фрейми: делегітимізація українського політичного керівництва, демонізація Збройних Сил та добровольчих батальйонів, віктимізація російського населення та героїзація дій Росії. Було показано, що кожна стратегія спирається на повторювані лексичні маркери («терористичний режим», «укронацисти», «жертви обстрілів»), візуальні коди (руїни, поранені мирні жителі, військова техніка) та наративні патерни (Україна як агресор, Росія як захисник). Результатом дослідження є демонстрація того, як ці фрейми функціонують не ізольовано, а у взаємодії, підкріплюючи бінарний світогляд, де Росія постає як жертва та рятівник, тоді як Україна конструюється як терористична держава. Кількісне кодування виявило динамічні зрушення: тоді як дискурс на початку 2022 року спирався на мобілізуючу демонізацію, пізніші етапи (2024–2025) наголошували на гібридних фреймах, що поєднують віктимізацію та героїзацію для виправдання тривалої агресії. Висновки. Результати дослідження роблять внесок у ширшу сферу досліджень медіа та тероризму, концептуалізуючи «інформаційний тероризм» як комунікативну практику, яка стигматизує опонентів, легітимізує насильство та мобілізує внутрішню та міжнародну аудиторію.