Комунікативний акт відмови в мультикультурній перспективі: лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості (на матеріалі китайської, японської та української мов)

Jiang Qingchuan. Communicative Act of Refusal in Multicultural Perspective: Linguocognitive and Communicative-Pragmatic Peculiarities (on the material of the Chinese, Japanese and Ukrainian Languages) : Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 Philology. Kyiv: Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2025. 221 p.

Цзян Цiнчуань. Комунікативний акт відмови в мультикультурній перспективі: лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості (на матеріалі китайської, японської та української мов). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії за фахом 035 Філологія – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2025.
Відмова як відповідь на прохання, пропозицію, запрошення мовця є комунікативним актом відмови (КАВ). КАВ як такий, що загрожує обличчю партнера по комунікації, є, по суті, неввічливим. У повсякденному житті люди неминуче стикаються з комунікативними ситуаціями, коли їм доводиться говорити «ні» у відповідь на запит, і, якщо відмову належним чином не вербалізувати, це може негативно вплинути на гармонію спілкування та міжособистісні стосунки. Тому необхідні певні комунікативні стратегії для запобігання можливості втрати обличчя адресантом та підвищення рівня ввічливості спілкування в цілому.
У дисертації розглянуто та класифіковано відповідні результати розвідок учених-лінгвістів для розуміння сучасного стану вітчизняних та зарубіжних досліджень КАВ з метою визначення подальших векторів наукового пошуку. Так, українськомовний комунікативний акт відмови, як з'ясувалося, майже зовсім не вивчений. Окрім того, опрацьований великий масив теоретичних відомостей з вивчення КАВ, що створило необхідну основу для його поглибленого вивчення. Сформульовано об’єкт і предмет дисертації, її ідеї, подано методи дослідження та джерела емпіричного матеріалу.
Проведено поглиблене вивчення важливих культурних чинників і лінгвоконцептів у трьох лінгвокультурах Китаю, Японії та України з метою інтердисциплінарної підтримки подальшого аналізу КАВ. Так, у рамках китайської лінгвокультури було досліджено основи конфуціанства та деякі важливі культурні концепти на кшталт 礼(lǐ) (етикет), 人情(rén qíng) (послуга), 面子(miàn zi) (обличчя) тощо; у межах японської лінгвокультури були описані культурно заангажовані поняття «групової свідомості», «моноетнічного культурного менталітету», «甘え(ame) ̶ менталітету», тощо; у рамках української лінгвокультури було досліджено поняття «козацька культура» та лінгкоконцепт ВОЛЯ тощо.
Для формування корпусу КАВ було проведено суцільну вибірку з літературних творів трьох лінгвокультур; частина з них була сформована за результатами опитувальника Discourse Completion Task (DCT). Анкета-опитувальник була розроблена за 10 сценаріями, які часто зустрічаються в житті, із урахуванням тем можливих запитів (прохання, запрошення, пропозиція), які могли б викликати комунікативну дію відмови. У дослідженні обидві частини емпіричного матеріалу використовувалися паралельно.
На першому етапі нашого дослідження комунікативні стратегії, які використовувалися в акті відмови, були поділені на поверхневі та глибинні, з подальшим поділом поверхневих стратегій на ті, що здійснюються за рахунок засобів лексичного або синтаксичного рівня. Назагал було вирізнено 21 стратегію. Далі, на другому етапі дослідження, було здійснено всебічний аналіз реалізації стратегій відмови на відібраному емпіричному матеріалі трьох мов. На третьому етапі роботи комунікативні акти відмови у корпусах трьох мов було класифіковано і на основі арифметичних підрахунків представлені превалюючі тенденції вибору стратегії відмови у трьох лінгвокультурах. Були запропоновані культурологічно заангажовані пояснення саме такого, а не іншого, розподілу тенденцій вибору комунікативних стратегій відмови у відповідних лінгвокультурах.
Були зроблені такі висновки:
КАВ у різних лінгвокультурах зумовлені особливостями певної культури і мають свою специфіку. У висококонтекстних культурах, таких як китайська та японська, КАВи є більш евфемістичними та імпліцитними, мовці для передачі інформації більше покладаються на контекст, аніж на вербалізації. У китайській та японській мовах контекст відіграє надважливу роль. Зокрема, японці широко використовують еліптичні речення, залишаючи адресатові заповнювати пропущені змістові частини відповідно до контексту. Натомість культури низькоконтекстні передають інформацію переважно через використовуваний мовний код. Оскільки українська культура належить до низькоконтекстних, це зумовлює такі характеристики українського КАВ, як транспарантність, зрозумілість та цілеспрямованість. Спілкування між українцями не ґрунтується на здогадках і припущеннях про справжні наміри одне одного.
У традиційній китайській лінгвокультурі, яка сформувалася під впливом конфуціанства, великого значення набирають такі культурні концепти, як 礼(lǐ) (етикет), 人情(rén qíng) (послуга), 面子(miàn zi) (обличчя), що також суттєво позначається на специфіці вербального перебігу КАВ. Так, у китайській лінгвокультурі існує унікальне явище - комунікативний акт уявної відмови (КАУВ). А в японській лінгвокультурі завдяки моноетнічності та географічному положенню острівної країни сформувалося поняття 甘え(ame) - менталітет, який реалізується вербально широким вживанням неоднозначних виразів і еліптичних речень. Східнослов’янська та козацька культури, успадковані Україною, зумовили віддзеркалення в мові духу прагнення до волі, неприйнятність порушення «червоних ліній», що постає у прямоті й щирості спілкування, у тому числі, і у відповідних особливостях реалізації КАВ.
Оскільки мова є носієм культури, комунікативний акт відмови у різних лінгвокультурах має свої особливості. В силу специфіки комунікативного акту відмови, який може загрожувати обличчю комунікантів і суперечити принципам ввічливості, необхідно зважувати на ті унікальні культурні чинники, що стоять за ним, детермінуючи його перебіг, особливо коли йдеться про міжкультурну комунікацію.
Здійснений у пропонованій дисертації інтердисциплінарний порівняльний аналіз відмінностей реалізації КАВ у межах трьох лінгвокультур – китайської, японської і української ̶ сприятиме кращому усвідомленню лінгвопрагматичних нюансів відмови як особливого комунікативного акту в контексті міжкультурної комунікації.