Український тонічний вірш другої половини ХХ століття: дольник, тактовик, акцентний вірш

Гагара В. С. Український тонічний вірш другої половини ХХ століття: дольник, тактовик, акцентний вірш : дис. ... к.філол.н. : 10.01.01 - українська література. Київ, 2024. 208 с.

Гагара В. С. Український тонічний вірш другої половини ХХ століття: дольник, тактовик, акцентний вірш. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 “Українська література”. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2024.
У дисертації здійснено комплексне віршознавче дослідження українського тонічного вірша другої половини ХХ століття. На основі аналізу понад 2000 віршів 109 українських поетів зібрано унікальний ритмічний корпус, що охоплює метричні різновиди дольника, тактовика та акцентного вірша. Здійснено типологізацію та систематизацію цих форм, виявлено їх частотність, діахронний розвиток і стилістичну функцію в ліриці кількох поетичних поколінь, починаючи з шістдесятників та закінчуючи дев’ятдесятниками.
У роботі визначено ознаки українського літературного тонічного вірша, його співвідношення з силабо-тонічною традицією та верлібром. Показано, що тоніка в українській поезії не є периферійним явищем, а має сталу традицію, починаючи від Лесі Українки та Івана Франка, через футуристів і неокласиків — до модерністів і постмодерністів кінця ХХ століття. Доведено, що тоніка є органічним явищем в українській ліриці, оскільки її джерела закладені ще в усній народній творчості та в ліро-епічній традиції української середньовічної літератури. Тонічна система виявлена як гнучка, багатоваріантна структура, що зазнає еволюції у внутрішній формі (від дольника до акцентного вірша) та зовнішній взаємодії з іншими системами віршування.
Важливим аспектом першого розділу дисертації є теоретичне осмислення тонічного вірша українськими віршознавцями, а також з’ясування базових засад, що сформувалися у взаємодії трьох віршознавчих шкіл - київської, чернівецької та волинської. Простежено еволюцію уявлення про тонічний вірш від ідей Б. Якубського, М. Йогансена, Б. Ковалевського, Г. Сидоренко, І. Качуровського до сучасних науковців - Н. Костенко, Б. Бунчука, Ю. Коваліва, А. Ткаченка, Н. Гаврилюк, О. Бросаліної, Я. Ходаківської, В. Соловія та інших.
У дисертації показано, наскільки детально розробленою є теорія тонічного вірша в українській науці у порівнянні з іноземними дослідженнями: виділено окремі різновиди тонічного вірша, їхні ритмічні форми, виявлено особливості взаємодії тонічного вірша з іншими системами, кількісно чітко визначено межі тонічного вірша.
У процесі дослідження методологічні підходи аналізу тонічного вірша застосовано також до віршів інших систем, що доводить плюривалентність розмірів і систем. Опрацьовано результати досліджень тонічного вірша у поезії кінця ХІХ - першої половини ХХ століття та початку ХХІ століття, а також визначено наукову проблематику українського тонічного вірша, яка залишається предметом полеміки та дискусій в наукових колах.
У другій частині дисертації зосереджено увагу на малодослідженій ділянці українського віршування - українському тонічному вірші в ліриці другої половини ХХ століття. Детально пропрацьовано тонічний вірш у творчості окремих поетів, проаналізовано поетичні антології зазначеного періоду. У результаті цього виявлено особливості тонічного вірша на кожному етапі його існування впродовж половини століття, його репрезентованість, кількісні та якісні показники, зв’язки з іншими метричними системами та тенденції розвитку.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що
● уперше описано внесок українських віршознавців та зокрема віршознавчих шкіл у розвиток вчення про тонічний вірш;
● виявлено загальнонаціональні тенденції зростання/спаду частоти тонічного вірша у різні десятиліття другої половини ХХ століття;
● проаналізовано ідіостилі поетів із точки зору переваги тих чи інших тонічних форм;
● введено в науковий обіг нові матеріали і спостереження з метою подальшого формування повного корпусу української ритміки ХХ століття.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів
● у підготовці фахових курсів з віршознавства, поетики, літературної майстерності;
● у написанні підручників, методичних рекомендацій для викладачів та студентів;
● у подальших метричних і стилістичних дослідженнях української поезії;
● у літературно-критичній практиці та поетичній творчості.
Дисертація містить також методологічні орієнтири для розрізнення дольника, тактовика і акцентного вірша та критерії для їх ідентифікації в текстах української поезії. Окрему увагу приділено постатям Василя Голобородька, Івана Драча, Ліни Костенко, Василя Герасим’юка, Тараса Федюка, Ігоря Римарука, Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Олександра Ірванця, Сергія Жадана.
Ключові слова: український тонічний вірш, дольник, тактовик, акцентний вірш, версифікація, українська поезія ХХ століття, метрика, ритміка, ідіостиль, літературний процес, віршознавство, верлібр, ритмічний корпус.