ДО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО СТВОРЕННЯВ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГАХ: АРГУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАТБОТІВ

Мазаракі, Н., КОРТУКОВА, Т. (2026). TOWARDS RESPONSIBLE AI IN LEGAL SERVICES:THE CASE FOR REGULATING CHATBOTS. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Legal Studies, 130(2), 58–66. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2025/2.130-9

В с т у п . Швидке впровадження чатботів у сфері надання правових послуг створює нові можливості для поліпшення доступу до правосуддя, водночас піднімаючи невирішені питання щодо ризиків, підзвітності та регуляторного нагляду. Останні ініціативи демонструють потенціал цих інструментів у зниженні витрат, подоланні географічних бар'єрів і наданні своєчасних консультацій особам, які представляють себе в суді самостійно. Проте ті самі характеристики, що роблять чатботи привабливими, – миттєва доступність, природна мовна плавність і видима експертність – також підсилюють небезпеки: дезінформацію, упередженість, порушення конфіденційності та вплив на належну правову процедуру. На цьому тлі стаття ставить питання: які регуляторні та саморегуляторні заходи необхідні, аби забезпечити надання чатботами точних, справедливих і таких, що відповідають правам, консультацій?
М е т о д и . Дослідження спирається на структуровану багатоступеневу методологію. Спочатку визначається поняття "юридичний чатбот" і класифікуються його види за функціональним континуумом – від інформаційних до консультативних і таких, що повідомляють про права. Ця типологія дає змогу проводити оцінювання ризиків за функціональним підходом. Використовуючи доступ до правосуддя як оціночну призму, аналіз розглядає переваги та вразливості через індикатори, запозичені з Індексу верховенства права WJP. Дані синтезуються із судової практики, академічних досліджень і професійних звітів та співвідносяться з такими регуляторними рамками, як Акт ЄС про штучний інтелект, GDPR і документи Ради Європи, доповнені національними настановами й новими професійними стандартами.
Р е з у л ь т а т и показують, що юридичні чатботи варіюються від малоризикових інформаційних асистентів до високоризикових консультативних систем, що безпосередньо впливають на фундаментальні права. Якщо для інформаційних чатботів головними вимогами є прозорість і регулярне оновлення, то консультативні та rights-reporting-системи потребують більш суворих гарантій, включно з перевіркою достовірності, людським наглядом та чіткими механізмами відповідальності. Існуюче регулювання забезпечує лише часткове охоплення і залишається надто загальним або фрагментованим, залишаючи значні прогалини.
В и с н о в к и . У підсумку доходимо висновку, що потрібна гібридна модель: обов'язкові регуляторні заходи для забезпечення прозорості, підзвітності та захисту даних у поєднанні із саморегуляторними ініціативами адвокатських асоціацій і судів для підтримки професійної відповідальності. Спільний нагляд з боку розробників, регуляторів і професійних інституцій є необхідним для збереження балансу між інноваціями та підзвітністю. Зрештою, правові чатботи здатні посилити доступ до правосуддя, але лише за умови, що вони регулюватимуться пропорційними рамками, які гарантують справедливість, дотримання процесуальних прав і суспільну довіру.