Еней Вергілія – герой в екзилі: українські акценти

Попович, Ю. (2026). Virgil's Aeneas – Hero in Exile: Ukrainian Contexts. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика(2), 93–99. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2026.40.13

Вступ. Російсько-українська війна, яка триває вже понад 10 років, спричинює активізацію міфологічної свідомості. Відповідно ревіталізується архетип героя, який функціонує в різних парадигмах життя людини. Найбільш очевидним планом вираження стає герой-воїн, який безпосередньо боронить свою спільноту від ворога. Водночас ми знаємо й інших героїв, героїка яких реалізується в інших обставинах життя. Героїчна боротьба, або ж агон, не завжди територіально локалізована, особливо тоді, коли людина втрачає батьківщину через війну. Йдеться про героя в екзилі, змушеного тимчасово перебрати на себе роль номада, мета якого – знайти новий дім для себе та свого народу в чужих йому землях. Й задля встановлення подібних морально-аксіологічних орієнтирів героїки сучасності доречно звернутися до літератури минулого, зокрема до "Енеїди" Вергілія. Отже, актуальність наукової статті зумовлена потребою не лише ревізувати вже усталений літературний канон, а й апропріювати класичні тексти з новими смислами, дотичними до сучасного політичного, соціального та культурно-історичного контекстів України. А мета цієї розвідки – аналіз поеми "Енеїда" Вергілія крізь призму концепції героїки, актуалізовану російсько-українською війною.
Методи. Дослідження здійснено з використанням комбінованого підходу, який поєднує елементи історико-культурного, міфопоетичного, компаративного, рецептивно-естетичного методів та методу постпам’яті.
Результати. Встановлено, що Еней втілює характеристики класичного героя, який перебуває в екзилі. Троя зруйнована, тому йому доводиться шукати новий осередок для свого народу. У матриці Енея як героя виділено такі маркери: ретравматизація через ретроспекцію, непомітна або примусова асиміляція, необхідність пожертвувати рідними чи коханими, вшанування минулого, відповідальність за представників молодої генерації, з якими пов’язане майбутнє народу. Фікційні події поеми зіставлено з реальними українськими контекстами, внаслідок чого було виявлено переконливі паралелі, що потверджують героїчний характер української спільноти.
Висновки. "Енеїда" Вергілія не є наочною методичною працею з ведення війни в 2026 р., проте, як і чимало класичних текстів, вона здатна виконувати гносеологічну функцію щодо тих соціально-політичних процесів, які відбуваються в наш час. "Чотири цикли" Борхеса чи "Мімезис" Ауербаха невипадково брали зачин із текстів античності. Мовиться не лише про хронологічну послідовність, а про універсальність тексту, яка й визначає його актуальність.