ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Khylko, M. (2025). EURO-INTEGRATION POTENTIAL OF UKRAINE’S INFORMATION POLICY. Politology bulletin(98), 216–229. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2025.98.216-229

У статті доведено, що євроінтеграційний потенціал інформаційної політики України є структурно реалізованим і ґрунтується на нормативній сумісності, безпеково-комунікаційній участі та інституційній спроможності держави впливати на формування спільних європейських стандартів інформаційної стійкості.Досліджено процес гармонізації українського медіаправа з основними нормативними регламентами ЄС, зокрема Digital Services Act, European Media Freedom Act та Audiovisual Media Services Directive. Встановлено, що адаптація медійного законодавства України має системний характер і охоплює не лише сферу контенту, а також цифрові платформи, регуляторну відповідальність, прозорість алгоритмічних рішень і захист прав користувачів. Доведено, що Закон України «Про медіа» функціонально спрямований на досягнення сумісності з регуляторною архітектурою ЄС та може розглядатися як базовий механізм імплементації європейських інституційно-правових стандартів у сфері інформації.З’ясовано, що інформаційна політика України набуває характеру не лише секторальної регуляції, а стратегічної безпекової інституції, інтегрованої до європейської системи протидії дезінформації, когнітивним впливам та гібридним операціям. Показано, що досвід України у сфері інформаційної протидії та стратегічних комунікацій використовується європейськими структурами (EUvsDisinfo, NATO StratCom COE, Hybrid Toolbox) як аналітичне джерело та практична модель для вдосконалення механізмів контрпропаганди та медіастійкості.Вcтановлено, що ключовим інтеграційним ефектом є перехід України від позиції реципієнта стандартів ЄС до співавтора регуляторних підходів у площині інформаційної та комунікаційної безпеки. Доведено, що такий перехід відбувається завдяки поєднанню нормотворчої гармонізації, цифрової сумісності, інституційної координації та вироблення Україною власних моделей стратегічної комунікації й контрдезінформаційних рішень у період війни.Водночас виявлено низку чинників, що можуть стримувати реалізацію потенціалу: збереження олігархічних структур медіавласності, ризики надмірного використання безпекового дискурсу щодо обмеження свободи слова, інституційна фрагментація медійної політики та нерівність економічних можливостей різних типів ЗМІ.