ЕФЕКТИВНІСТЬ ЧИ НАЛЕЖНІСТЬ СПОСОБУ ЗАХИСТУ?

Діковська, І. (2023). EFFECTIVENESS OR APPROPRIATENESS OF THE REMEDY?. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 126(2), 20–23. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2023/2.126-3

Вступ. Стаття 5 (2) Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 (2) Господарського процесуального кодексу України спричиняють наукові дискусії і проблеми у судовій практиці. Вони, зокрема, можуть стати підставою для відмови в задоволені позову, якщо суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного цивільного права не є ефективним. Проте аналіз інших норм права України, а також розуміння концепції ефективності змушують сумніватися в тому, чи має суд оцінювати ефективність способу захисту, обраного позивачем. З огляду на це метою пропонованої статті є відповідь на питання: чи має суд оцінювати ефективність способу захисту, чи його належність? У зв'язку із цим завданням дослідження є аналіз концепцій належності й ефективності способів захисту порушених прав.
Методи. Для досягнення мети дослідження використано такі методи, як формально-логічний, діалектичний, порівняльний.
Результати. Розглянуто поняття "спосіб захисту, визначений законом або договором", уживаний у законодавстві України, та його розуміння у доктрині і судовій практиці. Проаналізовано категорії "ефективності" та "належності способу захисту.
Висновки. Ефективним є спосіб захисту, передбачений законом або договором, або такий, що не передбачений ні законом, ні договором, але не суперечить закону, і який, на думку особи, право якої порушене, відповідає її інтересам. Належним є спосіб захисту, передбачений законом або договором, або такий, що не суперечить закону, і який можна застосувати для захисту порушеного права, зважаючи на фактичні обставини справи. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний засіб є ефективним. Належність є об‘єктивною категорією, тому може оцінюватися не лише суб‘єктом відповідних прав, але й судом. Ефективність – суб‘єктивна категорія, тому може оцінюватися лише суб‘єктом відповідних прав, і не має оцінюватися судом. Утілення цієї думки в життя потребує внесення змін до ЦПК та ГПК України.