Ефективне врегулювання цивільних спорів

Дисертація є комплексним науковим дослідженням поняття та природи інституту врегулювання цивільних спорів, визначення основних напрямів формування сучасної доктрини, які характеризують найбільш раціональні підходи до врегулювання цивільних спорів; поняття цивільного спору з урахуванням практики його значення для сторін, а також характеристики загальносвітових тенденцій щодо врегулювання спорів, зокрема, широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення комунікації сторін та врегулювання спору між ними; а також концепції інтегрованої системи врегулювання цивільних спорів, що включає досудове врегулювання та, у разі необхідності, – судовий процес.
Системно та послідовно досліджено досвід урегулювання цивільних спорів у різних державах-членах Європейського Союзу, у Сполучених Штатах Америки, Китаї, Канаді та інших країнах на прикладах функціонування різних платформ щодо врегулювання спорів. Охарактеризовано проблеми альтернативного врегулювання спорів, які актуалізувалися в 40-х роках минулого століття й були присвячені трудовим спорам та арбітражу, істотно пожвавилися в 70-х роках та поширилися з кінця минулого століття – на початку ХХІ століття – уже як обов’язкові досудові способи врегулювання спорів. По суті, саме багатоманітність цивільних спорів та способів їхнього врегулювання, що накопичилися до нашого часу (понад семисот альтернативних способів урегулювання спорів), і зумовила інтерес та активний науковий пошук ефективного врегулювання спорів, що актуалізувався в науці права та споріднених дисциплінах упродовж останніх десятиріч. У цих дослідженнях йдеться про шляхи, що не пов’язані із судовим розглядом і вирішенням спору по суті, яке здійснює суд, але про ті шляхи, які сторони можуть обрати для врегулювання спору, про переваги й недоліки кожного з таких шляхів, а також загальну стратегію обрання кожного зі способів на певних етапах розвитку спору.
Визначено цивільні спори за допомогою характеристики його основних елементів та його значення в позитивному аспекті, а саме як невід’ємну складову суспільного життя і явище приватно-правової природи, що характеризується рівноправністю його суб’єктів – сторін, стан двостороннього зв’язку яких заснований на таких правових протиріччях, які призводять до неможливості подальшої динаміки або істотного ускладнення їхніх відносин.
Запропоновано удосконалити традиційне розуміння врегулювання спору як діяльності, що спрямована на вирішення спору та усунення протиріч, за допомогою визначення таких його ознак як позитивне значення, спрямоване на виникнення, зміну або припинення правовідносин між сторонами та мінімізацію негативних наслідків спору з огляду на високий рівень передбачуваності поведінки сторін в різних категоріях спорів, а також можливості подальшого збереження та розвитку відносин між сторонами спору.
Ключові слова: доступ до правосуддя, електронне правосуддя, суд, судова система, альтернативне врегулювання спорів, мета цивільного судочинства, цивільні спори, електронний суд, онлайн-платформи з урегулювання спорів, цивільне судочинство.

The dissertation is a comprehensive scientific research on the concept and nature of the institution of civil dispute resolution, defining the main directions for the formation of a modern doctrine that characterizes the most rational approaches to the resolution of civil disputes. It explores the concept of civil dispute, taking into account its practical significance for the parties, as well as the characteristics of global trends in dispute resolution, including the widespread use of information and communication technologies to facilitate communication between parties and the resolution of disputes. It also examines the concept of an integrated system of civil dispute resolution, which includes alternative dispute resolution and, if necessary, judicial process.
The dissertation systematically and consistently examines the experience of civil dispute resolution in various member states of the European Union, the United States, China, Canada, and other countries, using examples of different dispute resolution platforms. It discusses the problems of alternative dispute resolution, which emerged in the 1940s and initially focused on labor disputes and arbitration, gained significant momentum in the 1970s, and expanded as mandatory pre-trial methods of dispute resolution from the end of the last century to the beginning of the 21st century. Essentially, it is the diversity of civil disputes and the methods of their resolution, accumulated to the present time (over seven hundred alternative dispute resolution methods), that has sparked interest and active scientific research into effective dispute resolution in the field of law and related disciplines over the past decade. These studies focus on non-judicial ways of resolving disputes that do not involve court hearings and decision-making but rather the paths that parties can choose for resolving their disputes. They analyze the advantages and disadvantages of each method and provide a general strategy for selecting each method at certain stages of dispute development.
Civil disputes are defined based on the characteristics of their main elements and their positive aspect, namely as an integral part of social life and a phenomenon of private law nature characterized by the equality of its subjects (parties). It represents a bilateral relationship based on legal contradictions that lead to a deadlock or significant complications in their relations, rendering further dynamics impossible.
It is also proposed to improve the traditional understanding of dispute resolution as an activity aimed at resolving disputes and eliminating contradictions by defining its characteristics such as a positive value aimed at the emergence, change, or termination of legal relations between parties and the minimization of negative consequences of the dispute, taking into account a high level of predictability of parties' behavior in various categories of disputes, as well as the possibility of further preservation and development of relations between the parties to the dispute.
Considering the social nature of disputes, as well as the practice of the European Court of Human Rights, an important element of an effective dispute resolution strategy is the priority of seeking a non-coercive method that does not require excessive time and cost to apply, and is characterized by a high level of predictability. The inability to enforce a decision by force will not be an obstacle since the parties can voluntarily reach an agreement, which can be characterized as a positive value of the dispute, encouraging specific relations between the parties to further develop, preserve, and normalize.
Keywords: access to justice, e-justice, court, judicial system, alternative dispute resolution, goals of civil litigation, civil disputes, e-court, online dispute resolution platforms, civil litigation.

Турканова В. І. Ефективне врегулювання цивільних спорів : дис. ... д-ра філос. : 081 Право / Турканова Владислава Ігорівна. - Київ, 2023. - 218 с.