Дача як соціально-просторове явище

Любіцева, О. О., & Кочеткова, І. В. (2026). Дача як соціально-просторове явище. Географія та туризм, (83), 44–55. https://doi.org/10.17721/2308-135X.2026.83.44-55

Мета статті: розкрити поняття «дача» як наукову категорію, що має соціально-просторову сутність, і показати роль дачництва як сукупності практик мікроприродокористування та специфічної форми просторової поведінки міського населення. Методика. Методологічну основу дослідження становить аналіз і узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових праць з географії та суміжних дисциплін, присвячених феномену дачництва. Добір літератури здійснювався шляхом пошуку у міжнародних наукометричних базах даних, а також у наукових пошукових системах і академічних платформах (Scopus, Web of Science, Google Scholar, ResearchGate, Academia.edu). Додатковий відбір джерел проводився із застосуванням методу «сніжної кулі», що передбачає додаткове опрацювання джерел, наведених у списках літератури відповідних публікацій. Подальший синтез опрацьованих матеріалів дав змогу сформулювати критерії виділення дач як специфічної форми рекреаційного природокористування. Метод натурних польових досліджень у Київській, Житомирській та Чернігівській областях дав змогу перевірити узагальнення та висновки, отримані в результаті аналітико-синтезуючих досліджень наукових праць. Результати. На основі дослідження генези та аксеології дач як суспільного явища ї її трансформації в часі і просторі виявлені різні форми активної рекреаційної діяльності міського населення, пов’язаної з поєднанням відпочинку в природному середовищі з заняттями сільськогосподарською діяльністю: міські сади та городи, громадські сади, дачі, «друга домівка» та встановлені сутнісні відмінності між ними на основі застосування ряду теорій і концепцій, зокрема, теорії повсякденності, просторової ідентичності, привласнення простору, що дозволило сформулювати визначення понять «дача», дачництво, дачний спосіб життя як наукових категорій та запропонувати термін «рекреаційне дачне природокористування» як одну з форм мікроприродокористування. Запропонований підхід ґрунтується на опрацюванні в тому числі й фактичного матеріалу, зібраного під час досліджень рекреаційного дачного природокористування в Столичному суспільно-географічному регіоні. Наукова новизна полягає у розробці наукової категорії «дача» та пов’язаних з нею понять «дачництво» та «дачний спосіб життя», формулюванні змісту рекреаційного дачного природокористування як однієї з форм мікроприродокористування та складової рекреаційної діяльності. Практична значимість. Окреслена специфіка дач та дачництва в Україні як форми активної рекреації у поєднанні з присадибним господарюванням дає підстави розглядати дачі як можливість підвищення продовольчої стійкості та відносної автономності міського населення у складні післявоєнні часи шляхом запровадження певної політики поширення різних форм рекреаційного мікроприродокористування (наприклад, міські сади та городи тощо) як тимчасових засобів підтримки менш соціально захищених верств населення.