ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМІНА «КОНСПІРАЦІЯ» У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ПРАВООХОРОННОЇ... ДІЯЛЬНОСТІ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Сухачов, О. О. (2019). Using the term «conspiracy» in the legal regulation of law enforcement practice: comparative analysis. Вісник кримінального судочинства(1), 72–83.

Анотація. Від правильного розуміння сутності та точності юридичного визначення термінів, що вживаються у законодавстві та підзаконних нормативно-правових актах, залежить якість та ефективність правового регулювання суспільних відносин. Неоднозначне тлумачення понять, що використовуються у правових актах, створює умови для порушення прав і свобод людини, поширення корупції, дає змогу безкарно вчиняти шкідливі для держави та окремих громадян діяння, виправдовувати злочинців. Неясність визначення юридичних термінів дезорганізує роботу державних органів, підприємств, установ та організацій та часто сприяє виникненню ситуацій протиставлення законності й доцільності. Сьогодні у праві України широкого вжитку набув термін «конспірація», який не має однозначного юридичного тлумачення та часто вживається у різних значеннях.
Мета статті полягає в тому, аби визначити причини відсутності єдності в розумінні поняття конспірації вітчизняними та зарубіжними правотворцями, показати наслідки таких розбіжностей та сформулювати засади вживання цього терміна у нормативно-правових актах України.
Основні результати дослідження полягають у наступних положеннях:

У країнах, населення яких послуговується західноєвропейськими мовами, «конспірація» як термін є відображенням таємної діяльності суто нелегальних та незаконних організацій, які використовують складну систему заходів для забезпечення свого лиходійства. Саме у цьому значенні його використовують у правотворчому процесі.
Запозичення цього терміна для позначення принципів, засад, заходів та діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України та інших країн пострадянського простору є результатом природного процесу історичної трансформації його семантичного значення.
Вживання терміна «конспірація» може викликати непорозуміння у міжнародних правових відносинах України та її партнерів. Особливо необхідно звернути увагу на розділи законодавчих актів, де розглядається міжнародне співробітництво.
Зазначене вище не є перепоною для застосування цього терміна в нормативно-правових актах (їх частинах), які регулюють суспільні відносини, що мають внутрішньодержавний характер (без участі іноземних суб’єктів міжнародного права).
Використання терміна «конспірація» у нормативно-правових актах України має супроводжуватися чіткими, зрозумілими та науково обґрунтованими визначеннями цього та інших пов’язаних з ним понять.

Вживання терміна «конспірація» у вітчизняному праві є доцільним, але воно можливе лише за двох умов. По-перше, його не можна вживати у нормативно-правових актах (або їх частинах), що визначають зміст та регулюють організацію міжнародних домовленостей, співпрацю з правоохоронними органами інших держав. По-друге, зміст цього терміна має бути чітко визначений юридично.
Покладене в основу оперативно-розшукової діяльності правило таємності, прихованості, невідомості нікому (крім власних суб’єктів) відповідає принципу конспіративності. Принцип конспіративності поширюється не лише на ОРД, а на всю діяльність оперативних підрозділів, зараховуючи виконання доручень слідчого, прокурора на проведення негласних слідчих розшукових дій. При цьому, під конспірацією діяльності оперативних підрозділів потрібно розуміти систему заходів, що спрямовані на забезпечення негласності цієї діяльності.