Застосування структурно-графічного та ГІС моделювання у картографічних дослідженнях

Dudun, T., & Titova, S. (2019). Application of Structural-Graphical and GIS-Modeling in Cartographic Research. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geography, 1(75), 94–98. https://doi.org/10.17721/1728-2721.2019.75.15

Розглянуто структурно-графічне моделювання: поняття, зв’язки, класифікація та використання у картографічних дослідженнях. Визначено принципи його моделювання в картографії (можливість використання карт за допомогою загальних гносеологічних категорій; використання загальнонаукових методів моделювання та раціональні форми і варіанти контактів з іншими видами моделювання; етимологія терміна вказує місце картографічного моделювання як засобу дослідження в загальній системі пізнання).
Обґрунтовано використання структурно-графічних моделей для дослідження об’єкта картографування. Визначено функції структурно-графічного моделювання, досліджено, що вони дають змогу: провести підбір існуючих карт, необхідних для дослідження; виявити елементи систем, які ще не отримали відображення на картах; визначити тематику карт і їх розміщення в межах комплексних картографічних творів; використати карти інших елементів системи при створені серії карт кожного конкретного елемента; забезпечити відповідність карт даного елемента картам інших елементів; встановити зміну комплексних карт і їх груп; визначити основні графи таблиць для збору інформації у реляційних чи електронних базах даних; визначити розділи легенд карт; подати легенди у вигляді графічних моделей зв’язків елементів системи нижчих рангів.
Досліджено просторове моделювання, обґрунтовано та визначено типи просторових моделей реального світу, зокрема такими є: аналогові (паперові топографічні, географічні й тематичні карти); цифрові моделі (дослідження та всі операції проводяться з використанням комп’ютера, рівень географічної деталізації фіксується просторовою роздільністю або розміром найменшого просторового об’єкта, представленим в базі даних); дискретні (концепція дискретних об’єктів працює найкраще при описі та поданні біологічних організмів або створених діяльністю людини просторових об’єктів, таких як будівлі, транспортні засоби); безперервні моделі (концепція безперервного поля описує географічний світ серією безперервних карт, кожна з яких представляє зміни визначеної змінної над поверхнею Землі); індивідуальні (моделі безперервного поля вирішують проблеми системи кількості основних об’єктів де є занадто великою величиною для практичного використання шляхом заміни окремих об’єктів з безперервно мінливими оцінками таких абстрактних властивостей як щільність людей в натовпі або середня швидкість і прискорення молекул води); агреговані моделі (підхід полягає в об’єднанні (агрегуванні) окремих об’єктів у єдине ціле і моделюванні системи через поведінку цих агрегатів); статичні (вхід і вихід відповідають одному й тому ж моменту часу; статичні моделі часто набувають форми показників, поєднуючи різні матеріали для створення корисного виходу – карт). динамічні моделі (становлять процес, який змінює або перетворює деякі аспекти поверхні Землі з перебігом часу); клітинні автомати (просторові варіації представлені у вигляді растра фіксованої роздільності, кожній чарунці якого призначено один з кінцевої безлічі певних станів); агентні моделі (ряд взаємодіючих активних об’єктів, які відображають об’єкти і відносини в реальному світі, визначається як метод імітаційного моделювання, який досліджує поведінку децентралізованих агентів і те як ця поведінка визначає поведінку всієї системи в цілому).