Молоде покоління національних меншин України в об’єктиві молодіжної політики більшовицько-радянської влади (друга половина 1920-х – початок 1930-х років)

Стародубець, Г. (2026). Молоде покоління національних меншин України в об’єктиві молодіжної політики більшовицько-радянської влади (друга половина 1920-х – початок 1930-х років). Етнічна історія народів Європи, (78), 84–93. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.10

Актуальність досліджуваної проблеми обумовлена потребою розширення знань про роль і місце молодого покоління національних меншин (поляків, німців та євреїв) у процесах радянізації українського села на тлі соціально-економічних та політичних трансформацій другої чверті ХХ століття. Мета дослідження – зосередити увагу на політиці більшовицько-радянської влади щодо молоді польської, німецької та єврейської національних меншин Волині-Житомирщини на тлі процесів радянізації волинського села в середині1920-х – на початку 1930-х років; спираючись на розлогий джерельний матеріал, розкрити методи та способи залучення місцевої молоді нацменшин до лав КСМУ/ЛКМСУ, охарактеризувати особливості антирелігійної складової молодіжної політики більшовиків. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, об’єктивності) та спеціально-історичних методів (періодизації, порівняння, робота з архівними джерелами). В основу наукового пошуку покладено принцип історизму. Результати. В статті розкриваються методи і способи реалізації молодіжної політики більшовицької влади стосовно представників нацменшин Волині-Житомирщини. Показано роль комуністичної партії та комсомолу у процесі перевиховання молоді. Окрему увагу звернено на антирелігійний аспект державної політики щодо молодого покоління поляків, німців та євреїв. Висновки. В означений нами період сільська молодь національних меншин Волині-Житомирщини виступала об’єктом пильного політичного інтересу більшовицько-радянської влади. Основні засади молодіжної політики розроблялися КП(б)У, вона ж контролювала процес втілення їх у життя. Ключовою організацією, на яку покладалося завдання виховання молодого покоління, виступала ЛКСМУ. Залучення представників національних меншин до лав комсомолу від середини 1920-х років розглядалося як одне з найважливіших завдань на тлі процесів радянізації волинського села. Важливою складовою молодіжної політики була антирелігійна пропаганда. В досліджуваний період антицерковна, антирелігійна пропаганда серед представників нацменшин не мала значного успіху.