Шевченкознавство в інституті літератури у період від погрому до закінчення війни: основні тенденції (1936 – 1945)

Лебідь-Гребенюк, Є. (2024). Шевченкознавство в інституті літератури у період від погрому до закінчення війни: основні тенденції (1936 – 1945). Шевченкознавчі студії, (1(27)), 252–267. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/252-267

Вступ. Актуальність роботи зумовлена необхідністю ревізійного вивчення та переосмислення радянської літературознавчої спадщини, коли при вивченні творчості Тараса Шевченка увага надавалася не стільки літературознавчим проблемам, скільки ідеологічним та популістським гаслам. Відповідно, метою нашого дослідження було об'єктивно розглянути академічну критики доробку Шевченка, вказавши на явну тенденційність, спірність тих чи інших літературознавчих суджень та виявити ті з робіт, які найбільш яскраво, продуктивно та талановито простежують особливості поетики і мови текстів митця. 
Методи. Методологічною основою дослідження стали системно-аналітичний та типологічний підходи, метод теоретичного узагальнення.
Результати. Аналіз тогочасних праць дозволяє зробити висновок, що частина матеріалів на сьогодні становить лише історико-літературну цінність. Особливу увагу у статті приділено окремим студіям, які й досі зберігають науковий потенціал та становлять інтерес для сучасних дослідників (роботи М. Геппенера, М. Грінченка, П. Попова, Л. Булаховського, В. Ільїна). Навіть в умовах війни і внутрішнього терору, науковці змогли продовжити або віднайти нові теми, які знайшли розвиток у подальших дослідженнях; зроблено хронологічний огляд зібраних на той час у фондах Інституту літератури рукописів літературних творів Шевченка; укладено покажчик народних пісень, які знав Шевченко (на основі текстів самого поета або свідчень-спогадів його сучасників). Також у науковий обіг уведено ряд фактів та документів, які відкривали маловідомі на той час епізоди біографії Шевченка. У мовознавчих дослідженнях проведена робота над рукописами поета, зроблено ряд слушних спостережень про лексику, синтаксис, пунктуацію, орфографію, наголос у поетичних текстах Шевченка. 
Висновки. Запропоновані спостереження доповнюють історію академічного шевченкознавства, додають додаткових штрихів до розуміння літературного процесу зазначеного періоду.