Нематеріальна культурна спадщина як ресурс розвитку локального туризму в Україні на прикладі ремесел

Дисертація є рукописом, у якому досліджено нематеріальну культурну спадщину як важливий ресурс розвитку локального туризму в Україні, а туризм передставлено як дієвий спосіб збереження та популяризації живої культури на прикладі одної з її форм прояву - традиційних ремесел. В роботі обгрунтовано теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації щодо формування сучасного різновиду туризму нематеріальної культурної спадщини. Також обґрунтовано перенесення фокусу уваги на ремесла, оскільки вони слугують зручним прикладом для формування унікального туристичного продукту.
У роботі досліджено місце культурної спадщини як комплексного міждисциплінарного напряму наукових досліджень. Визначено дефініцію нематеріальної культурної спадщини (НКС) та її правовий статус на прикладі міжнародного й національного законодавств. Особливу увагу приділено аналізу правових аспектів Конвенції 2003 р. В результаті аналізу отриманого автором практичного досвіду в ході польових натурних досліджень, виявлено суттєву прогалину у визначенні терміну «місце побутування елемента нематеріальної культурної спадщини». Тому, відзначено важливість визнання автентичності місця не лише як простору походження та розвитку елемента НКС, але й як середовища, в якому елемент передається наступним поколінням разом із філософією його побутування. Ігнорування цих аспектів може призвести до ризику підміни живої культури її імітацією, що спотворює автентичний сенс нематеріальної спадщини та її значення в сучасному суспільстві.
У дослідженні систематизовано низку Директив UNESCO, які регулюють можливі форми взаємодії між НКС та туризмом, а також визначено місце живої культури у загальній структурі туризму, що в подальшому потребує формування збірки для практичного використання при проведенні формальної та неформальної галузевої освіти та в роботі менеджерів і практиків КТ НКС. Окреслено важливість збереження культурної спадщини, як матеріальної, так і нематеріальної, для формування національної ідентичності та укріплення національної безпеки.
У роботі, на основі вивчення праць провідних фахівців культурного туризму, ресурсів UNWTO та UNESCO, зроблено аналітичний аналіз процесу зростання зацікавленості дослідженнями проявів НКС: ознайомленням, спостереженням, вивченням, перейняттям досвіду, з метою отримання унікального досвіду, в порівнянні з іншими різновидами культурного туризму. Туризму НКС в світових дослідженнях відведено роль відповідального туризму, який є сприяючим фактором вивчення сталого способу життя громад носіїв НКС та фактором суспільно-економічного розвитку цих громад, сприяючим досягненню ЦСР.
У дослідженні систематизовано теоретичні концепції різновидів культурного туризму, зокрема виокремлено групу різновидів, де пріоритетним об’єктом є нематеріальна культура. В результаті проведеного аналізу вдосконалено та розширено визначення терміну «туризм нематеріальної культурної спадщини» (туризм НКС), що є більш точним відображенням специфіки ресурсної бази цього типу туризму. Такий підхід дозволяє більш диференційовано розглядати туризм НКС у порівнянні з менш конкретизованими термінами, як-от «творчий туризм», «туризм спадщини», «креативний туризм» або «культурний туризм, пов’язаний з НКС», які часто зустрічаються в наукових працях.
У дослідженні проведено порівняльний аналіз туризму НКС та інших видів етно-краєзнавчого туризму, систематизовано їхні спільні та відмінні риси. Завдяки цьому туризм НКС виокремлено як самостійний різновид культурного туризму. Головною його відмінною рисою є акцент не тільки на ознайомленні або вивченні елементів НКС, а також на збереженні та сприянні створенню суспільно-економічних передумов передачі спадщини наступним поколінням. Важливим аспектом є забезпечення сталого способу життя громад місць прояву НКС.
У дослідженні також проведено аналіз ринкових ніш культурного туризму. Зокрема, туризм НКС, в контексті світових туристичних тенденцій, має підкреслену привабливість за рахунок представлення різноманіття ресурсів живої спадщини.
Систематизовано основні принципи охорони НКС, які є обов’язковими складовими організації туризму НКС. Вони забезпечують відповідальне використання живої культури, поширюючи знання про НКС та захищаючи її від комерціалізації. Створено схему взаємодії туризму та НКС для стійких туристичних продуктів, що зберігають автентичність і популяризують спадщину.
На основі досліджень UNWTO для UNESCO проведено комплексний аналіз розвитку об'єктів НКС в результаті взаємодії туризму та НКС. Запропоновано принципову схему використання ресурсів НКС як туристичного продукту туризму НКС для отримання довгострокової економічної вигоди носіями НКС та громадами їх побутування. Також розроблено схему області конкретних завдань бенефіціарів туризму НКС. Таким чином, окреслено ключові етапи інтеграції НКС у туристичну діяльність, зокрема збереження автентичності спадщини, її стале використання та ефективну передачу культурних знань через туристичні практики, що відповідає міжнародному досвіду розвитку туризму. Розроблено універсальні рекомендації для всіх зацікавлених в розвитку туризму НКС сторін.
В результаті проведеного аналізу впливу розвитку туризму НКС на досягнення Цілей сталого розвитку запропоновано для розгляду в Міністерство культури та стратегічних комунікацій, як адміністративного органу, який опікується НКС, та Державній агенції розвитку туризму, як органу, який є головним органом управління туризмом зацікавленим в розвитку нових видів туризму, впровадження практичних правил побудови співпраці суб’єктів галузі туризму з носіями НКС України, які відповідають міжнародним етичним нормам: сталого культурного розвитку, співпраці, відкритості та добропорядності, збереження автентичності, рівності значення всіх проявів НКС. За результатами аналізу практичних прикладів Іспанії, Саамського туристичного проєкту Фінляндії, Мексики, прикордонних з Україною громад Румунії та Польщі обґрунтовано перспективи ефективності запропонованої методики.
Для широкого вивчення аспектів розвитку локального туризму НКС в Україні розроблено модель ресурсної бази, яка складається з документально зафіксованих елементів НКС, внесених, крім Національного переліку збереження, в обласні переліки, проведено її якісний та кількісний аналіз. Обґрунтовано виявлену проблему недосконалості ведення регіональних переліків, яка проявляється у відсутності єдиної форми реєстрації носіїв елементів НКС або, навіть, повною відсутністю ведення такого переліку, відсутності оновлення списків протягом тривалого часу, що значно ускладнює налагодження комунікацій туристичних організацій і компаній з ресурсами туризму НКС.
На основі аналізу взаємозв’язку роботи державних, громадських, місцевих органів та організацій в процесі виявлення елемента НКС, його фіксації, документування, охорони та подальшого просування означено виділене протиріччя в декоординації роботи двох підрозділів виконавчої влади УЦКД (Міністерство культури та стратегічних комунікацій) та ДАРТ (Міністерство інфраструктури), що суттєво гальмує процес розвитку туризму НКС.
За результатами дослідження запропоновано проєкт стратегії створення інформаційної платформи для сприяння розвитку локального туризму НКС в Україні. На платформі має формуватись інформація про розміщення ресурсів туризму НКС в областях, відображатись їх актуальність відповідно до дискретності, під’єднуватись додаткова інформація, яка сприяє практичній участі в туризмі НКС.
Для початку цієї роботи рекомендована каталогізація місць побутування елементів НКС, згідно розробленій авторській методиці аналітичної оцінки привабливості елемента НКС. Для реалізації поставленої мети розроблено та апробовано авторську методику систематизації ресурсної бази туризму НКС – визначення дискретних елементів туризму НКС: пункт, локація, центр, вузол-кластер. Ця методика ґрунтується на туризмологічному дослідженні якісних вимог та впроваджує системно-процесуальний підхід. Логічний метод аналізу та синтезу первинних даних дозволяє індуктивно сформулювати методику дослідження ресурсів НКС України, що сприяє формуванню бази туризму НКС для різних категорій відвідувачів.
В результаті систематизації запропоновано принципову схему актуалізації НКС в розвитку локального туризму. За сприятливих умов локальний туризм може інтегрувати в існуючі туристичні дестинації, як, наприклад, центр туризму НКС м.Косів та села Косівського району, в існуючу туристичну дестинацію «Гуцульщина» (міжрегіональний рівень), збагачуючи привабливість макрорівня культурною різноманітністю мікрорівнів. Сприятливим є об’єднання існуючих центрів туризму НКС Опішні, Решетилівки, Петриківки у вузол-кластер (локальний рівень), який посилить потенціал окремих дискретних складових і вузла вцілому: формується не просто туристичний простір, а, за рахунок інтеграції різноманітних елементів, створюється унікальний продукт туризму НКС.
На основі анкетування проведеного з менеджерами та експертами, відповідальними за сферу НКС, зокрема методистами та керівниками обласних центрів народної творчості з різних регіонів України, музейними менеджерами, головами спілок народних майстрів, носіями НКС семи різних осередків, обраних для дослідження, в тому числі, представниками громад, в яких виконувались польові натурні дослідження, здійснено первинну оцінку перспектив сталого локального туризму НКС в Україні. Результати враховані при проведенні SWOT-аналізу обґрунтування розвитку туризму НКС та були додані до розробки алгоритму авторської стратегії створення робочої моделі туризму НКС. Запропонована модель є універсальною та може бути адаптована до практичного застосування і для інших дискретних елементів туризму НКС України та для залучення ресурсів, які відносяться до інших форм прояву НКС.
В роботі визначено необхідність та важливість залучення носіїв НКС та громад їх побутування до неформальної галузевої туристичної освіти. З метою організації освітнього процесу, який створить передумови переходу громад носіїв НКС із статусу об’єктів туризму НКС в статус суб’єктів туристичної діяльності, запропоновано колаборацію з Академією сільського розвитку при громадській організації «Спілка розвитку сільського зеленого туризму в Україні».
Практичні результати дослідження можуть бути рекомендовані для формування державної, регіональних програм і програм локального рівня розвитку культурного туризму НКС, зокрема для стратегій розвитку об’єднаних територіальних громад, де зберігаються та розвиваються елементи НКС.
Результати дослідження використовуються в плануванні розвитку культурного туризму НКС в громадах: відділом культури і туризму Решетилівської міської ради Полтавської області в співпраці з Всеукраїнським центром вишивки та килимарства (м.Решетилівка), відділом культури і туризму Кролевецької міської ради Сумської області в співпраці з музеєм Кролевецького рушника. Взято до уваги принципово-логічну структуру організації локального туризму НКС на прикладі ремесл як різновид туристичної діяльності, який має сприяти зміцненню та розвитку автентичних ремесл і промислів як важливої складової культури українського народу Національною спілкою майстрів народного мистецтва України; взяті до уваги стратегія, план впровадження та надання рекомендацій практичних дій, з врахуванням способів мінімізації негативного впливу туризму на елемент НКС «Петриківський розпис» в с.Петриківка Дніпропетровською обласною організацією Національної спілки художників України в Дніпропетровській області. Важливість розробки стратегії розвитку культурного туризму на основі НКС відзначено та взято до уваги Всеукраїнською громадською організацією «Туристична асоціація України» в напрямі реалізації проєктів взаємодії між громадами, бізнесом та громадянським суспільством у рамках діяльності організації.
На кафедрі туризму Національного університету фізичного виховання та спорту України в рамках виконання наукової теми кафедри «Створення інноваційного конкурентоспроможного туристичного продукту» (державна реєстрація № 0121U108205), результати дослідження використовуються при викладанні дисциплін «Туристично-краєзнавчий практикум» (ОР Бакалавр), «Організація екскурсійної діяльності» (ОР Бакалавр), «Інновінг у туризмі» (ОР Магістр) з подальшим впровадження результатів, що дозволило здобувачам вищої освіти здійснити власні наукові дослідження.
Результати впроваджено в розробці наукової теми 19КП050-01 «Індикаторний аналіз сталого розвитку в Україні» (реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0119U103875) у складі комплексної наукової програми «Регіональні проблеми раціонального природокористування» кафедри країнознавства і туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в період 2023-2024 рр. Отримані результати використовуються в роботі кафедри країнознавства та туризму географічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, а саме в процесі викладання дисциплін «Міжнародний туристичний бізнес», «Основи регіонального розвитку» (ОР Бакалавр), «Наукові основи сталого розвитку туризму» (ОР Магістр). Додатково результати отримали впровадження в Косівському осередку НКС в рамках продовження проєкту «52 стилі життя в Карпатах. Співпраця у створенні продуктів автентичних культур праці на Івано-Франківщині» Косівським музеєм народного мистецтва та побуту (філії Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського).

Безносюк О.І. Нематеріальна культурна спадщина як ресурс розвитку локального туризму в Україні на прикладі ремесел : дис. ... доктора філософії : 242 Туризм / наук. кер. О.О. Любіцева. Київ, 2024. 328 с.