Прогнозування кластерів симптомів посттравматичного стресового розладу комбатантів десантно-штурмових військ Збройних сил України

Mokrousova AA, Yatsenko NV, Hrytsai DV. Predicting symptom clusters of post-traumatic stress disorder among combatants of the Ukrainian Air Assault Forces. Psychiatry, Neurology and Medical Psychology. 2024;11(2(24)):173–183. DOI: https://doi.org/10.26565/2312-5675-2024-24-06

Актуальність. Представлене дослідження спрямоване на вирішення нагальної потреби перегляду діагностичних моделей посттравматичного стресового розладу (ПТСР), зокрема, їх узгодження з досвідом комбатантів десантноштурмових військ Збройних сил України (ДШВ ЗСУ). Автори припускають, що звернення до контекстуальних чинників в оцінці ПТСР може підвищити точність прогнозу кластерів симптомів, а отже, спростити процес планування реабілітаційних програм. Мета роботи – розроблення прогностичної моделі кластерів симптомів ПТСР, що надасть можливість оцінити внесок контекстуальних чинників у наслідки для ментального здоров’я комбатантів ДШВ. Матеріали та методи. Крос-секційне дослідження, до якого долучилися 216 комбатантів ДШВ чоловічої статі, проведено на базі Київського обласного центру ментального здоров’я. Дані зібрано на етапі попереднього діагностичного обстеження, що передбачало психологічне опитування та клінічне інтерв’ю. Аналіз даних виконано за моделюванням структурними рівняннями (SEM) за оцінкою діагонально зважених найменших квадратів (DWLS), послуговуючись R (версія 4.3.2). Статистична значущість була встановлена на рівні p < 0,05, індекси відповідности моделі визначено на рівні CFI, TLI > 0,95, RMSEA < 0,08 та SRMR < 0,05. Результати та їх обговорення. Підсумкова модель підтвердила прогностичну цінність контекстуальних чинників щодо інтенсивности кластерів уникнення, депресивності, пильності та вторгнення. Зокрема, такі чинники, як тривалість перебування в зоні бойових дій та випадки черепно-мозкових травм в анамнезі, мали помірний вплив на кластери уникнення, когнітивних та афективних ускладнень, збудливости та дещо менший вплив на кластер повторного переживання травмівних подій. Протективним чинником згідно з моделлю визначено статус сімейної мережі соціальної підтримки. Модель мала стійку відповідність, про що свідчать індекси: CFI = 0,999, TLI = 0,997, RMSEA = 0,033 та SRMR = 0,048. Висновки. Упровадження контекстуальних чинників у діагностиці ПТСР висвітлює значущість попереднього оцінювання в галузі охорони ментального здоров’я. Запропонований зсув у діагностичній методі може сприяти реалізації своєчасних, належним чином адаптованих програм реабілітації, що відповідатимуть як тривалості втручань, так і особистому чи бойовому досвідові комбатантів.