Поетична візія російсько-української війни: від Шевченка до сучасності

Белімова, Т. (2024). Поетична візія російсько-української війни: від Шевченка до сучасності. Шевченкознавчі студії, (1(27)), 5–31. https://doi.org/10.17721/2410-4094.2024.1(27).1/5-31

Вступ. Поетичне мистецтво здатне не лише чинити опір, формуючи власні наративи у протидії імперським, а й фіксувати головні історичні події, виконувати акумулятивну функцію та зберігати розрізнені фрагменти культурної пам’яті. Тарас Шевченко – митець, котрий першим указав на ворога – російський імперіалізм, окреслив головні координати народного супротиву. Сучасні українські поети розширили та доповнили художню парадигму, народжену Шевченковим словом. 
Методи. У поданій статті було застосовано методи постколоніальних студій, студій пам’яті та студій травми. 
Результати. У студії було окреслено головні наративи Шевченкового поетичного світу, що стали вибухово відпірними стосовно колоніального стирання, цілеспрямовано впроваждуваного в Україні російською імперією. Шевченкові поетичні тексти оприявнили культурну пам’ять українського народу, вказали на непроминальні події в минулому. Поет підніс образ захисника-оборонця рідної землі, обезсмертивши імена багатьох українських героїв; відтак активізував поняття фами, пам’ятнику у слові тим, хто поклав життя у боротьбі за волю Батьківщини. У горнилі Шевченкового слова народилися імперативи, суть і значення яких із кожним поколінням українців лише посилювалися. Сучасні українські поети в умовах новітнього етапу антиколоніальної боротьби продовжили та розширили парадигму опору московитьским загарбникам. На прикладі поетичних текстів В. Амеліної, І. Астапенка, Л. Горової, Г. Крук, А. Малігон, Н. Слободянюк та ін. спостережено розширення питомо Шевченківського образу захисника рідної землі шляхом гендерного розширення, коли на захист України стало й жіноцтво; також завважено й інші трансформації традиційного уявлення про українського воїна-оборонця. Проаналізовано сучасні поезії, породжені російсько-українською війною, які зафіксували невідомі до того в українській літературі травматичні стани перепроживання військових дій, окреслили комплекс Уцілілого. Серед невідомих раніше тем і образів, що їх було спостережено, – вимушене переміщення, загалом зображення українських біженців, яким вдалося виїхати з окупованих територій.
Висновки. Шевченків поетичний світ окреслив головні засади українського протистояння імперській політиці, зафіксував культурну пам’ять українців і започаткував своєрідний архів, де фама, пошана героїв, що поклали життя у боротьбі із загарбниками, посідає одне з центральних місць. Новітня російсько-українська війна спровокувала небачений супротив українського народу, що повною мірою відобразився в мистецтві, зокрема в поезії, продовжив і розширив Шевченкову, зосібна закладені в ній уявлення про оборонця рідної землі та ворога, що прийшов її спаплюжити.