Теракотові бюсти богині з коримбами з Ольвії Понтійської елліністичного часу

Русяєва, М. (2021). Terracotta goddess busts with corymbs from Olbia Pontica of the Hellenistic period. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(11), 5–28. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2021.1.01

З розкопок Ольвії 1936 і 1959 рр. походять чотири теракотові бюсти жінки, яка наділена унікальними атрибутами: конусоподібною чашею на голові, коримбами у зачісці, тенією на лобі та рослинним декором. Тривалий час у багатьох публікаціях їх незмінно вважали уособленням богині Деметри. На початку ХХІ ст. данська науковиця П. Гулдагер Більде на підставі п’яти маленьких фрагментів подібних бюстів з розкопок Н. О. Лейпунської в Ольвії на ділянці «Нижнє місто: Північ» (НГС) вперше замінила цю атрибуцію на Аріадну, дружину Діоніса. Слідом за іншими науковцями вона також ототожнила їх з тиміатеріями – засобами для розкурювання ароматних речовин у чашечках. Попри відсутність у них будь-яких відповідних елементів і залишків кіптяви вони отримали нову назву «Ariadne thymiateria». Згодом Т. М. Шевченко було опубліковано ще сім фрагментів від подібних бюстів, які в її останніх публікаціях атрибутовано як тиміатерії з зображенням одного з учасників діонісійського фіасу: німфи, Аріадни, Семели та інших, або ж і самого молодого Діоніса. Такі суперечливі тлумачення означених теракот уможливили звернення до їх всебічного аналізу.
В першій, з двох запланованих статей на цю тему, розроблено типологію даної групи теракотових бюстів, в якій виділено три іконографічних типи. До першого і третього типів зараховано по одниму екземпляру. Другий іконографічний тип – найчисленніший, складається з двох варіантів. Варіант А – включає одинадцять екземплярів з розкопок Ольвії різних років, у тому числі чотири повністю відреставровані теракотові бюсти з зазначеними вище іконографічними атрибутами. Гіпотетичний підваріант Аа – голова від подібного бюста з розкопок Неаполя Скіфського. Варіант Б – представлено одним фрагментом із Херсонеса Таврійського.
Маємо підстави вважати, що теракоти всіх трьох іконографічних типів виготовлено у ІІІ ст. до н. е. На користь такої думки свідчить хронологія закритих контекстів, в яких знайдено близько половини з них, у тому числі теракотові бюсти, що в цілому датуються в межах ІІІ ст. до н. е. Найпізніший час ритуального використання цих погрудь, наймовірніше, у домашніх святилищах – середина ІІ ст. до н. е.
Припускаємо, що форма чашечки на голові теракотових бюстів жінки виготовлена ольвійськими майстрами під впливом місцевих керамічних тиміатеріїв у формі конусоподібної чаші на високій ніжці III ст. до н. е. Враховуючи відсутність у чашах на бюстах будь-яких слідів кіптяви і практичного використання як тиміатеріїв, вважаємо, що ці оригінальні теракотові вироби мали вотивне призначення. Наливання у грубу широко відкриту чашу ефірної олії є сумнівним з огляду на дуже високу ціну цих ароматів, місця знахідок у кварталах, де мешкали ремісники і торгівці середнього достатку, фактуру теракоти, відсутність належного покриття та кришок з отворами. Форма і розмір чаші, білий ангоб на її внутрішніх стінках, рослинний декор на жіночій голові дозволяє припускати, що в неї могли класти невеличкі плоди, насіння. Відповідно до такого використання ці бюсти слугували вотивами, псевдотиміатеріями або своєрідними ароматницями для сухих квітів або пахучих рослин.