Особливості укладення колективної угоди (договору) за новелізованим законодавством України

Вавженчук, С. Я. (2025). Особливості укладення колективної угоди (договору) за новелізованим законодавством України. Соціальне Право, (1), 12-19. https://doi.org/10.32751/2617-5967-2025-01-02

Стаття присвячена особливостям укладення колективної угоди та колективного договору з врахуванням норм нового Закону України «Про колективні угоди та договори». Автором здійснено огляд основних наукових праць у темі укладення колективної угоди або колективного договору. У роботі окрема увага сфокусована на науковій дискусії щодо розуміння термінологічного апарату колективно-договірної регламентації та розумінні ефективності правових моделей укладення колективних угод (договорів). Автором приділено увагу порядку укладення колективної угоди (договору) у тому числі правовим моделям приєднання до колективної угоди та колективного договору у ключі аналізу норм нового Закону України «Про колективні угоди та договори». З огляду на правову традицію та доктрину, новий Закон України «Про колективні угоди та договори», окремо у статті звертається увага на розмежування таких термінів як «укладеність», «чинність» та «дія» колективної угоди (договору). При аналізі змісту термінів «укладеність», «чинність», «дія»  колективної угоди (договору) застосовано методологічно-аксіоматичний підхід. Аналізуючи різні правові прийому, обгрунтовується можливість застосування лише прийому юридичної фікції, який дає можливість пояснити розмежування термінів «укладеність» та «чинність» колективної угоди (договору) в Законі України «Про колективні угоди та договори». Також у статті фокусується увага на науковій дискусії в наукових правових колах у ключі аналізу нового терміну «субʼєктний склад сторони». Окрему увагу при цьому також приділяється аналізу моделей приєднання до колективної угоди. Приєднання до колективної угоди та колективного договору здійснюється через квазімодель договору приєднання. Однак, згадана правова модель в Законі термінологічно ускладнена (зокрема, через застосування нового для трудового права терміну «суб’єкти сторони соціального діалогу») та видозмінена за рахунок створення множинності на стороні колективної угоди, що унеможливлює розглядати таку модель у якості класичної.