ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ДЕМОКРАТІЇ: ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Sasin, V. (2023). THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE STUDY OF DEMOCRATIC CONSOLIDATION: DEFINITION OF THE CONCEPT. Політологічний вісник(91), 200–216. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2023.91.200-216

У статті систематизовано наукову дискусію навколо підходів до вивчення консолідації демократії та її визначень. Проаналізовано основні підходи до визначення консолідації демократії Х. Лінца та А. Степана, А. Шедлера, С. Гантінгтона, Г. О’Донелла, Р. Ґюнтера, Ю. Пуле та Н. Діамондуроса, Дж. Александера, Ф. Шміттера, С. Велензуели, А. Пшеворського, Дж. Хіглі та М. Бертона, Л. Даймонда, C. Генсона, І. Тітаря. Розглянуто підходи Д. Колієра та А. Шедлера до класифікації визначень консолідації демократії в сучасній політичній теорії. Порівнено підходи до визначення консолідації демократії і обґрунтовано, що сьогодні в політичній науці домінує актороцентрований підхід до розуміння консолідації демократії, основним фокусом якого є аналіз поведінки політичних акторів. Наведено загальне визначення консолідації демократії як процесу зміцнення, тобто стабілізації та посилення демократичного режиму, а також операційне визначення як процес, внаслідок якого демократія стає єдиною загальновизнаною та узаконеною практикою, що проявляється через стійку поведінкову та інституційну відданість демократичним нормам і процедурам.