Вплив міжнародної трудової міграції на трансформацію геоекономічного простору Європейського Союзу

Андрюніна Д. О. Вплив міжнародної трудової міграції на трансформацію геоекономічного простору Європейського Союзу : дис. … доктора філософії : 292 Міжнародні економічні відносини / Андрюніна Дарія Олександрівна ; наук. кер. О. А. Чугаєв. Київ, 2025. 325 с.

Міжнародна трудова міграція – один із головних каталізаторів економічних, соціальних і політичних трансформацій у світі. Її вплив відчутний практично на всіх континентах – від ринку праці Сполучених Штатів до периферійних країн Африки, що ще раз підтверджує глобальний характер цього явища. Її масштаби та напрямки формуються під сукупним впливом економічних стимулів (нерівність доходів, дисбаланси розвитку), соціокультурних чинників і державної політики, що водночас стимулює та обмежує мобільність робочої сили відповідно до власних пріоритетів. Попри фундаментальність права на вільне пересування, історично воно постійно підлягає регулюванню як країнами походження, так і країнами призначення. Таким чином, свобода руху працівників існує у постійному діалозі з національними інтересами, утворюючи складну архітектуру мобільності, де кожен нормативний бар’єр чи, навпаки, канал лібералізації змінює географію потоків.
У дослідженні переосмислено багатовимірність міграційних процесів, яка зумовлює відсутність універсальної теорії, здатної пояснити всі їх аспекти, у зв’язку з чим аналітика в даній сфері спирається на широку комбінацію підходів – від кількісного моделювання до якісних case‑study,  що потребує міждисциплінарної інтеграції для всебічного розуміння мотивів, наслідків і механізмів інтеграції мігрантів. Синтез наявних даних дає змогу сформувати більш комплексне бачення, де економічні розрахунки поєднуються з гуманітарними вимірами, а суто статистичні висновки доповнюються антропологічними спостереженнями. У роботі застосовано комплексний методологічний інструментарій, який забезпечив ідентифікацію ключових “міграційних драйверів” і ефективних практик управління потоками. На цій основі запропоновано авторське визначення геоекономічного простору як динамічної та інтегральної системи економічних, територіальних, інфраструктурних, інституційних та соціально-демографічних взаємозв’язків між державами, регіонами та наднаціональними утвореннями, що формується та трансформується під впливом глобалізаційних процесів, регіональної інтеграції, міжнародної трудової міграції, інституційного регулювання і технологічного розвитку, забезпечуючи просторовий розподіл економічної активності, людського капіталу, інвестиційних та інформаційних потоків. Таким чином, геоекономічний простір розглядається не лише як карта потоків товарів і капіталу, а й як живий організм, чутливий до будь‑яких змін у міграційних параметрах.
При цьому, міжнародна трудова міграція нині постає одним із найпотужніших чинників, що формує геоекономічний простір Європейського Союзу та визначає траєкторію соціально‑економічного розвитку держав‑партнерів. Саме через призму міграції можна прослідкувати, як відбувається перерозподіл людського капіталу між центром і периферією ЄС, а також яким чином старіння населення стимулює попит на нові хвилі робочої сили. Дисертація присвячена комплексному аналізу трансформацій, які відбуваються у взаємодії ринків праці, демографічних структур та інтеграційних інституцій під впливом мобільності робочої сили, – насамперед у контексті післякризових та воєнних шоків останнього десятиліття. Обґрунтовується, що для України, котра одночасно виступає значним донором та потенційним реципієнтом трудових ресурсів, глибоке розуміння цих процесів є критично необхідним для повоєнного відновлення, формування стійкої стратегії зайнятості й успішного наближення до acquis ЄС. Україна опиняється на перетині глобальних міграційних потоків, і її здатність перетворити виклики на можливості стане вирішальною для майбутнього економічного зростання.
Об’єктом дослідження стали процеси міжнародної трудової міграції, які відбуваються в межах європейського геоекономічного простору, а предметом – механізми та закономірності впливу міжнародної трудової міграції на трансформацію структур, динаміки та інтеграційних зв’язків геоекономічного простору ЄС. Такий поділ дозволяє чітко відмежувати макрорівень системних перетворень від мікрорівня конкретних міграційних рішень домогосподарств.
Методологічна база ґрунтується на системному, багаторівневому підході до управління мобільністю, що поєднує неокласичні, інституціональні та світ‑системні трактування міграції з концепцією політичної когерентності для розвитку. Поєднання цих теоретичних ракурсів забезпечує повнішу картину, уникаючи однобічності та враховуючи як матеріальні, так і нематеріальні стимули до переміщення. Застосовано гравітаційне економіко‑математичне моделювання (PPML‑оцінки з фіксованими ефектами та спеціальним індикатором воєнного шоку), кореляційно‑регресійний і сценарний аналіз, методи SWOT та case‑study, контент‑аналіз нормативної бази ЄС й України. Емпіричний матеріал охоплює статистику Євростату, ОЕСР, МОП, ООН, Світового банку, МОМ, органів державної влади України тощо. Окрім того, при напрацюванні концептуальних засад дисертаційного дослідження було використано бібліографію, отриману на базі Коледжу Європи в Натоліні.
Уперше запропоновано цілісну аналітичну модель, що інтегрує класичні гравітаційні змінні (різницю ВВП на душу населення, відстань, мовну спорідненість, наявність спільного кордону) з екзогенним показником воєнного шоку, що дало змогу кількісно оцінити безпекову складову міграційних процесів 2015–2024 рр. Подібна методика є новаторською, оскільки вводить фактор “force majeure” у традиційні економічні рівняння, наближаючи їх до реальної турбулентності світової політики. Результати демонструють, що збройна агресія Росії проти України підвищила прогнозовані обсяги вимушеної міграції у 10–12 разів порівняно з мирним сценарієм, тоді як еластичність потоків до диференціала доходів зберігається на рівні 0,8–1,1. Розроблено індекс нормативної конвергенції міграційної політики, значення якого в Україні зросло з 0,38 у 2015 р. до 0,67 у 2024 р., що свідчить про прискорене зближення з правовими стандартами ЄС, але вказує на потребу подальшої гармонізації цифрових сервісів і координації соціального забезпечення.
Проведений порівняльний аналіз засвідчує, що внутрішньоєвропейські потоки після розширення 2004 р. компенсували дефіцит кадрів у Німеччині, Іспанії, Франції, Італії та Нідерландах, підвищивши їхній внесок у ВВП у середньому на 0,3 в.п. щороку, але водночас посилили демографічне виснаження периферійних економік ЦСЄ. Отже, міграція стає своєрідним механізмом перерозподілу демографічних “дивідендів” усередині Союзу, де виграші одних можуть обернутися втратами інших. Окремий кейс Німеччини підтвердив еволюцію від політики “гостьової міграції” до комплексної системи залучення й інтеграції висококваліфікованих кадрів, що поєднує ліберальні канали легальної міграції з посиленим контролем нелегальних потоків, забезпечуючи довгострокову демографічну рівновагу.
Наукова новизна проявляється також у розроблених сценаріях післявоєнного відновлення України, де враховано циркулярну й зворотну міграцію, залучення іноземних фахівців у “критичні” сектори та використання діаспорних мереж для інтеграції у ланцюги доданої вартості ЄС. Таким чином, запропонована модель реконструкції людського капіталу виходить за рамки традиційного підходу “повернення біженців” і фокусується на стратегічному поповненні компетенцій.
Практичну цінність становлять науково обґрунтовані рекомендації: (1) розробити стратегію зайнятості та інтегрувати до неї міграційну компоненту через адаптивні механізми залучення та реінтеграції кадрів; (2) модернізувати інформаційні системи Державної служби зайнятості з орієнтацією на співпрацю з EURES; (3) запровадити “м’яку фазу” доступу до повних соціальних трансфертів у рамках переговорів із ЄС щодо свободи руху працівників задля віднайдення балансу за даним переговорним розділом. У сукупності ці кроки вибудовують дорожню карту, яка дозволить мінімізувати міграційні ризики та водночас максимізувати економічні вигоди для України.
Особистий внесок здобувача полягає у розробці концептуального визначення геоекономічного простору з акцентом на трудовій міграції, побудові й програмній реалізації гравітаційної моделі, проведенні кейс‑аналізів країн, що приймають, а також у розробці сценарного аналізу і рекомендацій для переговорів про набуття Україною повноправного членства в ЄС, що може враховуватися в аналітичних матеріалах та програмних документах органів державної влади. Кожен із цих елементів має потенціал стати окремим застосовним інструментом для урядових установ, дослідницьких центрів та міжнародних партнерів.
Окрім того, отримані результати можуть бути використані органами державної влади при коригуванні міграційної політики, навчальними закладами у програмах “Світова економіка” та “Міжнародні економічні відносини”, а також міжнародними організаціями як аналітична основа для проєктів технічної допомоги та фінансової підтримки післявоєнної відбудови України і її поступової інтеграції в єдиний ринок праці ЄС. У такий спосіб дисертаційна робота може слугувати “містком” між академічним знанням і практикою, сприяючи виробленню цілісної, доказової міграційної політики.