Мілітарний досвід у сучасній українській літературі

Воробієвська Д. В. Мілітарний досвід у сучасній українській літературі : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «бакалавр» : 035 Філологія / наук. кер. Н. Янкова. Київ, 2024. 49 с.

Дипломна робота присвячена дослідженню поняття "воєнна проза", її жанрових та художніх особливостей, а також аналізу відображення війни в світовій літературі. Основна увага зосереджена на проблематиці мілітарної прози періоду гібридної війни через аналіз творів сучасних українських авторів. Метою роботи є вивчення особливостей мілітарного досвіду в сучасній українській літературі, зокрема через твори Валерія Маркуса та Тамари Горіха Зерня. Робота аналізує, як війна впливає на персонажів та їх світогляд, а також відображає суспільні зміни та дегуманізацію, спричинені війнами.
Також розглянуті тексти ілюструють, що їхня мова стає інструментом візуалізації і пошуку смислів самої війни. Психологічний підхід до інтерпретації зазначених творів дає змогу зрозуміти, як процес творення художнього тексту трансформується в механізм ословлення травми як індивіда, так і всієї національної культури. Саме це найбільшою мірою важливо й для того, щоб зрозуміти покоління молодих, які в цій війні набувають власної ідентичності.
Робота показує, що сучасна українська воєнна проза активно інтегрує мілітарний досвід, відображаючи реалії гібридної війни та її наслідки для особистостей і суспільства. Літературні твори Валерія Маркуса та Тамари Горіха Зерня демонструють внутрішню трансформацію героїв під впливом війни, їх боротьбу з пропагандистськими стереотипами та пошук нових моральних засад. Особлива увага приділяється ролі жінки у війні та її внутрішній трансформації, що сприяє глибшому розумінню гендерних аспектів воєнного конфлікту.
Війна, що вийшла поза географічні межі Донбасу в лютому 2022 року цілком певно відкриває нові опції її літературного осягнення, з огляду на кілька причин. По-перше, масштаби травми, якої зазнає українське суспільство, сьогодні важко осягнути, а тому із часом художня словесність без сумніву візьме на себе завдання її культурного проговорення. По-друге, література залишає за собою функцію фіксування важливої історичної події й інформування про неї культурної спільноти у спосіб, властивий лише мистецтву слова. Саме тому ця тема має і матиме досить суттєві перспективи досліджень.